Кореспондент «Думської» Олександр Гіманов побував на минулій під Одесою демонстрації можливостей новітніх одеських безпілотників і на підприємстві, де їх виробляють.
Льотне поле Гідропорту. Чоловік в одязі стилю мілітарі розганяється і різким рухом руки викидає в повітря невеликий, приблизно метр в довжину, літак. Безпілотник (точніше, дистанційно керований літальний апарат) різко набирає висоту, робить віраж на тлі двоповерхових будиночків і йде в безхмарне небо. Вже через пару секунд срібляста точка повністю розчиняється в блакиті неба.
Не була б присутня на полі група військовослужбовців в уніформі з нарукавними знаками морської піхоти, це скидалося на змагання любителів авіамоделізму. Насправді, в Гідропорті проходить презентація новітньої розробки одеського заводу «Спайтек» – безпілотного літального апарату тактичного класу Sparrow LE.
Дрону належать відразу три діючих рекорди України: по висоті, тривалості та дальності польоту. Літак легко піднімається на п’ятикілометрову висоту і може злітати з Одеси до Миколаєва і назад. І не просто злітати, а записуючи та передаючи на стаціонарну базу дані зі звичайної та тепловізійної камер, встановлених на фюзеляжі. При цьому вартість одеського апарату на порядок нижча за європейські аналоги. У разі позитивного рішення військової комісії, Sparrow LE надійде на озброєння української армії та буде виконувати бойові завдання в зоні бойових дій на сході країни.
Морпіхи обступили невеликий ноутбук, за допомогою якого оператор і за сумісництвом головний конструктор дрона Андрій Липовий управляє своїм творінням. Управління чимось нагадує комп’ютерну гру: натискаєш на клавіші, і крилата машина моментально реагує – змінює висоту і курс, починає і зупиняє запис і передачу інформації. Внизу проносяться села Межлимання. На екрані запросто можна розгледіти навіть плитку у дворах.
«Дрон працює на спеціальній радіочастоті, а сама передача даних захищена від злому, – розповідає конструктор. – Єдине, що може зробити противник, а у Росії на даний момент найефективніший в світі комплекс радіоелектронної боротьби, – це заглушити нашу частоту».
Але навіть після цього, каже Андрій, Sparrow LE продовжить на автопілоті виконувати завдання, а потім повернеться в задану точку.
Ноу-хау компанії – додатковий дистанційний відеотермінал, який може приймати інформацію з дрона на відстані в два кілометри. Розробники вважають, що цей модуль буде корисний розвідувальним групам, які здійснюють рейди по ворожому тилу. Запущений з нашої території дрон буде супроводжувати бійців, надаючи їм інформаційну підтримку.
Артем Холодкевич, начальник артилерії N-ського батальйону морської піхоти ВМСУ, залишився задоволений виступом безпілотника. За словами морпіха, головна перевага дрона – тривалість польоту і відстань, яку він може подолати.
«Я працював і з «Лелекою» і з DJi, – говорить офіцер. – Одеський комплекс кращий. За три з половиною години він може виконати відразу кілька бойових завдань».
MADE IN Молдаванка
Безпілотники виробляють в самому центрі одеської Молдаванки, на Картамишевській. Виробництво таке ж компактне, як і самі вироби. Немає тут величезних ангарів, аеродинамічних труб і інженерних кульманів. Всі проектування, від створення 3D-моделей до перевірки аеродинамічних властивостей літального апарату, проводиться на комп’ютері. Окреме приміщення займають програмісти, що створюють «мізки» дрона.
Зараз тут збирають інше дітище одеситів – малюка Sparrow (без «LE»), який вже рік несе службу в зоні АТО і допомагає Збройним силам контролювати ворога. За свою просту форму, легкість в управлінні і разючу конструктивну витривалість «горобчик» отримав прізвисько «літаюча лопата». Весь комплект, включаючи захищений військовий ноутбук і антену, важить 17 кг, а для роботи з ним потрібні дві людини. При цьому трикілограмовий літак може знаходиться в повітрі півтори години і літати зі швидкістю 100 км на годину. Цікавий спосіб зльоту Sparrow. Його відправляють в бойовий виліт, як у відомій грі «Angry Birds», з гумової катапульти.
На виробничій ділянці працюють менше десяти осіб. Є серед них і дівчата. Ось, скажімо, Анастасія Шишкова. Вона закрійниця. За спеціальними шаблонами Анастасія вирізає зі спеціальних тканин деталі і віддає їх корпусники. За визнанням дівчини, вона ніколи не думала, що її робота буде пов’язана з авіацією.
«Дуже хочу навчитися керувати нашим дроном. Адже керівництво не проти, але ніяк не можу знайти часу на це», – розповіла Анастасія.
Троє чоловіків у спецодязі і респіраторах створюють корпус повітряного судна. До спеціального відбитку шар за шаром укладаються матеріали: пінопласт, склотканина і особливі сорти кевлара. У підсумку виходить сендвічна конструкція завтовшки близько 2-3 мм. Двом порожнистим половинкам дають висохнути, склеюють і нашпиговують корпус, що вийшов, начинкою – в спеціальні пази укладаються силова установка, сервоприводи, електроніка. 70% комплектуючих одеського дрона вироблено в Україні.
За словами директора «Спайтека» Вадима Болти, найскладнішим виявилося привести вироби до військового рівня захисту і працездатності.
«Ми принципово не брали прототип, робили його з нуля, – розповідає керівник. – Технічно придумати літаючий апарат було нескладно. Зрештою, побутові дрони продаються зараз в дитячих магазинах як іграшки. Набагато складніше було зробити такий літак, який буде простий і надійний, як військова техніка. Це і якість оптико-електронної розвідки, і шифровані канали передачі інформації, і зручність поводження і навчання особового складу».
Один з ключових елементів – це програмне забезпечення.
«Зараз наші програмісти працюють над алгоритмом, який дозволить дрону самому ідентифікувати необхідний і потенційно небезпечний об’єкт, – розповідає Вадим Болта. – А ще ми навчимо свої апарати виконувати завдання без прив’язки до супутників GPS. Вони будуть користуватися іншими алгоритмами, наприклад оптичними, самостійно прокладаючи собі шлях на місцевості».
За словами керуючого «Спайтеком» Павла Грозова, потужностей одеського підприємства досить, щоб покрити всі потреби ЗСУ в розвідувальних літальних апаратах.
«На жаль, поки не всі частини на передку укомплектовані такою технікою. А вона життєво важлива. Зараз складно уявити собі армію без безпілотників. Це збільшує можливості і, найголовніше, рятує життя наших захисників, – розповів Грозов. – Наше виробництво легко масштабується, протягом декількох місяців ми можемо перейти на виробництво будь-якої кількості машин».