Цього року відразу кілька експериментальних ракет, створених в Україні, піднялося в небо. І це лише початок.
Сергію Пипко 54 роки, він викладає хімію в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка і все життя захоплюється створенням ракет, передає Innovation House.
Спочатку я вчився за радянськими книгам. А в 1998 в мене народився інтернет, – згадує він.
Саме з інтернету конструктор-аматор дізнався про розробки іноземних ракетолюбителів, зокрема американських, які були на голову вище вітчизняних. З цього почалася вже серйозна робота в області експериментального ракетобудування.
Зараз Сергій Пипко керує студентським конструкторським бюро NAURocket при Національному авіаційному університеті та може створювати ракетні двигуни й ракети різної складності. У його планах – участь у міжнародних студентських ракетних змаганнях і проведення наукових експериментів по тематиці досліджень НАУ.
З початку року бюро NAURocket зібрало і запустило кілька експериментальних ракет. Над ними працювали студенти не тільки НАУ, але і КНУ ім. Т. Шевченка, НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського », Національного медичного університету ім. А. А. Богомольця. У квітні вони запустили під Києвом ракету на висоту 600 м. А в червні – ще дві. Це були перші запуски ракет, повністю виготовлених студентами.
Ракети подібного класу можуть підніматися на 2-3 км, але розміри поля, де відбувався запуск, не дали їм такої можливості. Справа у тому, що ракета не завжди летить строго вертикально вгору, а потім спускається вертикально вниз. З якоїсь причини вона може полетіти в бік.
Ми дуже строго стежимо за безпекою польотів, але тим не менше враховуємо і найгірший варіант, – розповідає Сергій Пипко. Зараз студенти працюють над ракетою, яка зможе злетіти на 5 км вгору. Під її запуск НАУ буде шукати повноцінний полігон.
У квітні на полігоні в Дніпрі свої ракети також запустила технічна школа Noosphere Engineering School – проект асоціації Noosphere і ряду університетів. Над ракетою працювали студенти Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, які пройшли підготовку в Noosphere Engineering School, і фізик Вадим Солнцев – ментор цієї школи. Він виконав основну частину роботи.
У нас держава не стимулює створення ракет-носіїв приватними підприємствами, – розповідає доцент НАУ Наталія Боротканич, організатор хакатона Європейського космічного агентства ActInSpace в Україні.
Приватний космос несподівано заявив про себе у всьому світі, показавши свою ефективність, інноваційність та перспективність. Нові учасники космічної діяльності, наприклад SpaceX Ілона Маска або Virgin Galactic Річарда Бренсона, отримали необхідні законодавчі акти, що регулюють їх дії по освоєнню космічного простору. Це стимулювало розвиток державно-приватного партнерства в космічній сфері та ракетобудування в цілому. В Україні ж все навпаки: відповідно до закону «Про підприємництво», виготовленням і експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі і космічних, можуть займатися тільки державні підприємства і організації, а тому нові типи ракет з альтернативними пусками залишаються на кресленнях.
Експериментальні ракети не зважають космічними, оскільки не піднімаються в космос. В теорії висота зльоту експериментальних ракет може доходити до 100 км. Нещодавно американська організація Base 11 оголосила конкурс: студенти, які до 30 грудня 2021 р зроблять і запустять ракету з рідинним двигуном, здатну піднятися на 100 км, отримають $1 млн.
Єдині, хто зараз фінансує створення студентських ракет в Україні, – це НАУ і Noosphere.
Noosphere витратила близько $ 200 000 тільки на свою Space Engineering School (школу космічної техніки), де розробляють експериментальні ракети. А також підтримує ракетомодельного спорту, в який держава майже нічого не вкладає. У 2015 році Noosphere організувала в Україні чемпіонат Європи з ракетомодельного спорту, а у 2016 році – чемпіонат світу. Це обійшлося їй в суму близько $400 000.
НАУ такими грошима не має. Університет більше допомагає організаційно: він надав приміщення для NAURocket і деяке обладнання. Студентів консультують дві лабораторії: композиційних матеріалів і трибології (розділ фізики, що вивчає тертя). Закупівлю матеріалів для ракет профінансувала первинна профспілкова організація студентів та аспірантів НАУ.
Щоб створити таку, більш складну ракету, NAURocket доведеться шукати спонсорів.
На наукових пікніках у Варшаві ми познайомилися з аналогічними клубами Польщі. Так ось, для них це нормальна практика і мало не правило хорошого тону – коли всі витрати покривають спонсори, – розповіла голова Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених НАУ Ксенія Семенова.
За її словами, з вересня НАУ планує ще активніше розвивати напрямок експериментального ракетобудування. У інженерної школи Noosphere також великі плани: створити штатну ракету-носій, а потім вивести розроблені ракети і супутники на всеукраїнські та міжнародні змагання.
Зараз всі хочуть стати айтішників. Але, можливо, завдяки нашій роботі більше людей захоче пов’язати своє життя з космічними технологіями, – додає Сергій Пипко з NAURocket.
Світовий ринок космічних запусків зараз оцінюють у $5,5 млрд на рік, а виробництва супутників – в $14 млрд. Причому в останні роки приватні космічні компанії, а саме SpaceX, відвойовують частку у держав, таких як Росія. Для порівняння, якщо SpaceX в минулому році провела 18 запусків, то Росія – 17.
Створення і запуск експериментальних ракет – це не тільки розвага, а й можливість для студентів відточити інженерні навички, щоб в майбутньому українці змогли конкурувати на глобальному рівні.