Для потреб Збройних Сил України розробляють три супутники оптико-електронного зондування землі

12347
  • Сьогодні фінансування космічної галузі в Україні дуже кульгає. Не мати свого військового супутника в час війни – щонайменше соромно. Ще 60 років тому Україна доклала чимало зусиль, аби вивести свій перший супутник на орбіту.

    Про це йдеться в сюжеті проекту військових журналістських розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK, передає Національний промисловий портал.

    Знімальна група телеканалу відвідала перший український космічний форум. Сюди з’їжджаються науковці космічної галузі з усієї України та, навіть, з-за кордону. Варто подивитись, що тут представляють на виставці, а також чи ці експонати можуть бути корисні для української оборонки.

    На форум розробники привезли  окремі вузли і деталі, а також макети космічних апаратів.

    Перше, що стоїть у фойє – це «ЮжСат», доволі перспективний космічний апарат, який досі ще не літав. Над ним працюють наші колеги з конструкторського бюро «Південне», – розповідає директор Інституту космічних досліджень НАН України.

    Конструкторське бюро «Південне» у Дніпрі – одне з найпотужніших підприємств космічної галузі України. Нещодавно тут добудували новітній цех зі збирання супутників.

    Для військових потреб використовують супутники кількох типів. Ми ж поговоримо про два з них – супутники оптичної розвідки та телекомунікаційні супутники-ретранслятори.

    Перший з супутників забезпечує дистанційне зондування землі. Натомість супутники-ретранслятори – це, зокрема, супутники військового зв’язку. Їх виводять на значно вищу геостаціонарну орбіту. Там їхня швидкість така ж, як у Землі навколо своєї осі. Відтак вони зависають над однією точкою.

    Сьогодні в Україні на різних стадіях проектування, розробки і виготовлення знаходяться три супутники оптико-електронного зондування землі, – розповів голова Державного космічного агентства України Павло Дегтяренко.

    Зараз у нас на орбіті жодного супутника дистанційного зондування землі немає. Останній був запущений у 2011 році і, пропрацювавши трохи менше, ніж півтора року, на жаль, вийшов з ладу через російські акумуляторні батареї, – каже голова Держкосмосу.

    І це в роки, коли триває війна й за допомогою оптичної розвідки Україна могла  би контролювати переміщення сил ворога. І такі космічні напрацювання є.  Лінзи, які наша армія зможе використовувати для своїх потреб,  роблять на заводі «Арсенал».

    Супутник «СІЧ-3-0», тобто оптичний, буде мати ще більш досконалі прилади високої і надвисокої роздільної здатності у різних діапазонах від півметра до одного-півтора метра, – запевнив помічник директор ДП «Арсенал» Олександр Клочко.

    Супутник «СІЧ-3-0»
    Супутник «СІЧ-3-0»

    Але це не раніше 2020 року. А поки що українська армія отримує космічні фотознімки Донбасу із супутників країн-партнерів, зокрема, США. При цьому, для Єгипту ще у 2007 році Україна виготовила супутник дистанційного зондування землі «Єгипет-Сат».

    КБ-3 – 53 роки!

    30 жовтня 1965 року у відповідності з наказом міністра загального машинобудування № 303 в структурі ОКБ-586 (нині КБ «Південне») комплекс 8 з космічної тематики було перетворено на конструкторське бюро з розробки космічних апаратів – КБ-3 у складі 10 відділів. Начальником і головним конструктором КБ-3 було призначено заступника Головного конструктора ОКБ-586 В’ячеслава Михайловича Ковтуненка.За ці 53 роки в КБ «Південне» спільно з кооперацією було створено понад 70 космічних апаратів різного призначення (малі пошукові та уніфіковані апарати, автоматичні універсальні орбітальні станції наукового призначення, цільові космічні апарати, важкі космічні апарати для природоресурсних досліджень і радіоелектронного спостереження). Здано в експлуатацію 15 ракетно-космічних комплексів у складі «стартовий комплекс – носій – супутник – наземні станції».Під організаційно-технічним керівництвом КБ «Південне» в Україні створено кооперацію підприємств-розробників бортових систем супутників і різних типів корисного навантаження, а також наземна інфраструктура управління польотом супутників, прийому і обробки цільової інформації. Запуски КА під юрисдикцією України були розпочаті в 1995 році.Українська кооперація вирішує на основі сучасних світових технологій і відповідно до державних космічних програм завдання створення нового покоління космічних засобів – мікросупутників і платформ середнього класу і програмного забезпечення їх експлуатації в космосі.☑ Нещодавно КБ «Південне» відвідала знімальна група проекту «Стежками війни» телеканалу ZIK. Головний конструктор і начальник проектно-конструкторського бюро космічних апаратів, систем вимірювань і телекомунікацій Володимир Микитович Маслєй ознайомив гостей з новим цехом збирання та випробувань космічних апаратів та розказав, чим зараз займається КБ-3 та про його плани.

    Опубліковано Yuzhnoye State Design Office Вівторок, 30 жовтня 2018 р.

    Супутники військового зв’язку

    Наступний тип – супутники-ретранслятори для військового зв’язку. Про них розповів офіцер військ зв’язку Андрій Ходаківський.

    До 2007 року Збройні сили України використовували супутниковий зв’язок, який залишився в спадок від Радянського Союзу. Це станції супутникового зв’язку Р-440, які працювали із супутниками «Грань» виробництва Радянського Союзу, – розповідає Ходаківський.

    У 2007 році російська армія перейшла на нову систему супутникового зв’язку. Після цього Збройні сили України почали виводити з експлуатації громіздкі станції Р-440. Коли почалась війна, українські військові були без супутникового зв’язку.

    У квітні 2014 року було проведено ряд перемовин з імовірними постачальниками послуг супутникового зв’язку. І за показниками ціна-якість було обрано оператора, який надає послуги передачі даних з швидкостями від 256 кілобіт в секунду до 2 мегаліт, – підкреслив військовий.

    Це була система «Тувей»: супутник – французький, наземний сегмент керування – італійський. Приймають сигнал із орбіти військові на переносний апарат. Передають дані теж із нього. Схожі системи є і цивільні. Головна відмінність військової системи супутникового зв’язку – зашифровані дані.

    Із 2017 року в Генштабі почали розгортати власну систему супутникового зв’язку. Поки що тільки наземну частину, тобто систему управління.


    Про допомогу проекту