З початку незалежності України спостерігався економічний спад, падали доходи населення, а позаяк шоколад і кондитерські вироби не є предметами першої необхідності, виробництво та місткість ринку істотно скорочувалися. Закривалися найбільші фабрики, до кінця 90-х залишилася невелика кількість підприємств. Ті, хто тоді вижив, сьогодні і є найбільшими: Roshen, АВК, «Світоч».
Про це повідомляє Національний промисловий портал, з посиланням на Громадське.
Поступово криза минає, ринок почав жвавішати, покращилася якість продукції, почали поставляти за кордон, наші фабрики навіть вийшли на лідерські позиції у світі.
Наші цукерки — це незвичне у звичайному. Ми поєднуємо сир дорблю з бананом, козячий сир — з білими грибами, гауду — з бергамотом. Ми не прагнемо робити те, що роблять інші, нам це не цікаво, нам цікаво вражати.
Почалося все з базового опрацювання рецептів: ми накидали штук 50 ідей для цукерок, що хотіли б зробити. Ми мали амбітні плани створити за місяць 15 смаків. За фактом витратили 3 місяці. Ми дуже багато їли, дуже багато списували. Це були безперервні операції, коли ми їли й плювалися, їли й плювалися, і лише потім нам сподобалося, – розповідає співзасновниця Spell Олександра Анцюнас.
Я вам чесно скажу: наш перший бізнес-план, який ми писали — не спрацював. Як і другий. Як і третій. У табличці теоретично ти мільйонер, на практиці ж усе дещо інакше.
Ця любов з’явилася з бренду бельгійського шоколаду. Саме шоколатьє з Бельгії та Франції надихають усіх шефів по всьому світу. Після спілкування з ними, ми занурилися у світ шоколаду й зрозуміли, що цього дуже не вистачає Україні. Тому ми поставили за мету донести українському споживачеві, яким може бути шоколад, – поділився співзасновник Spell Віталій Іванов.
Також свою історію розповів засновник «Солодке зi Львова» Сергій Радаєв:
Мій бізнес почався в серпні 2017-го. У нього я вклав усього 2000 гривень, за 2 тижні ми подвоїли продажі, а в грудні я планую дохід у 100 000 гривень.
Було дуже багато гіркого досвіду: бізнес оформлення весіль, бізнес з кав’ярнями, з вуличною їжею, бізнес із сувенірними крамницями. І завше воно якось не клеїлося, не знаю чому. Можливо, не віддавав себе повністю або це не моя ніша була.
І по суті 2000 гривень, з яких усе почалося, не були моїми грошима, адже на той момент у мене була криза в житті, реально грошей не було. Ці гроші мені подарувала мама, і я думаю, що завдяки їй, завдяки енергетиці цих грошей все закрутилося і росте в геометричній прогресії.
Нині це все робиться для моєї сім’ї, для мого маленького сина, якого звуть Давид, для моєї дружини, яка завжди мене підтримує, чим би я не займався.
Це місце, де народжується наш шоколад. Спочатку в мене були дружні умови, це допомогло стати на ноги. Тепер я плачу 3000 гривень оренди. І класно, що я можу не сидіти на шиї.
Моє виробництво — цей стіл. Дехто вважає, що для виробництва потрібні заводи й механізовані лінії, але моє виробництво — це стіл, мікрохвильова піч, кілька місткостей для шоколаду й одна з трьох форм, яку я колись поставлю напевно в рамку.
Технологія дуже проста: ми підігріваємо шоколад, змішуємо з холодним, потім знижуємо температуру, щоб какао-масло правильно кристалізувалося, в процесі виготовлення додаємо інгредієнти.
Це наша з дружиною суперідея бомбезної обгортки, вона друкується на принтері зі звичайного картону. Бути виробником — це не означає бути магнатом. Я думаю, це означає піднімати українську економіку й любити свою справу.