Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль та міністр торгівлі Туреччини Мехмет Муш підписали угоду про створення зони вільної торгівлі.
Про це відомо з трансляції церемонії підписання двосторонніх документів Україною та Туреччиною, яку веде Офіс президента, передає Національний Промисловий Портал з посиланням на Економічна правда.
Напередодні, 2 лютого, Кабінет міністрів схвалив проєкт угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною.
За словами першого віцепрем’єр-міністра економіки Юлії Свириденко, сторонам внаслідок інтенсивних перемовин вдалося вийти на взаємовигідні умови. Вона додала, що це не лише угода про торгівлю, а й угода про взаємні інвестиції та виробничу кооперацію.
Таким чином, Туреччина значно розширює сектори, у яких українські компанії зможуть працювати на постійній основі, а Україна заохочує турецькі підприємства працювати у себе. Угода може дати щороку зростання 2% до ВВП, заявила Свириденко.
Торік товарообіг з країною становив понад 7 млрд доларів. З них український експорт сягнув 4,1 млрд доларів, а імпорт – 3,2 млрд доларів. Експорт на 80% складається з металів і зернових, зауважила міністерка.
Водночас Україна працює над розширенням номенклатур та збільшення обсягів експорт товарів, що мають вищий ступінь переробки та більшу додану вартістю.
Основа угоди про ЗВТ полягає в зануленні мит на 10 337 товарних позиціій, або 95% всіх товарів на експорт. Ще на 1347 будуть існувати товарні квоти або зменшення мит.
Свириденко повідомила, що наразі ми імпортуємо лише десяту частину товарів, а експортуємо – 1100 позицій.
У відповідь на відмову Анкари від використання додаткових мит Київ погодився на асиметричне зниження основних мит. Так, середня ставка українських мит буде знижена до 0,5%, тоді як турецьких – лише до 10%.
Єдиний вийняток складає продукція металургії, де Київ погодився на право Анкари збільшувати захисні мита на цю продукцію в обмін на збереження Україною вивізного мита на металобрухт.
Також в угоді міститися норма про повне зняття обмежень з українського вантажного автотранспорту, включаючи вільний в’їзд порожніх вантажних машин.
Крім того, обидві країни гарантують для компаній вільний та недискримінаційний доступ до свого ринку послуг. Щоправда, ця норма може мати зворотний ефект – регулювання бізнесу в Туреччині суттєво простіше, аніж в Україні. За таких умов у деяких українських компаній може з’явитися прагнення змінити місце реєстрації на турецьку.