Те, що почалося як хобі в київській квартирі, переросло в успішний бізнес у США: дві українські сім’ї здійснили американську мрію, побудувавши компанію з виробництва шкіряних аксесуарів із клієнтами по всьому світу.
За 2017 рік фірма olpr. Leather Goods Co. у Північній Кароліні виконала 11 000 замовлень. «Голос Америки» поспілкувався зі співзасновником компанії Павлом Пранником, який розповів про труднощі на шляху до цілей та поділився секретами успіху.
У 2014 році Віктор Олексин поставив собі завдання: виготовити якісне шкіряне взуття. Тоді він навіть запідозрити не міг, що з цього почнеться його мандрівка на інший континент і побудова успішного сімейного бізнесу з клієнтами по всьому світу.
Не знайшовши на українському ринку взуття, яке б задовільнило його особисті вимоги до якості, Віктор придбав ручну швейну машину і на балконі своєї київської квартири на 9-му поверсі почав експериментувати. Він склеював різні шматки шкіри, переглядав навчальні відео в Інтернеті, шив і між тим ремонтував машину, яка постійно ламалася.
У процесі виявилося, що для того, щоб зробити взуття, потрібно багато обладнання, роботи та вміння, тому з’явилась ідея почати з чогось легшого – гаманці та інші аксесуари. Щире захоплення Віктора технологією і матеріалом та постійні розмови на цю тему зацікавили Павла Пранника, чоловіка його сестри.
Не можу сказати, що мене надто сильно цікавила технологія виробництва шкіряних підошв, сумок чи гаманців, але я відверто захоплювався тим, наскільки одержимий Віктор ідеєю про свій ідеальний виріб, – згадує Павло.
Уже тоді в нього виникла думка, що вироби Віктора можна продавати.
Через несприятливі економічні умови Віктор звільнився з роботи, і в нього з’явилося більше часу на хобі. Тим часом знецінення гривні звело нанівець Інтернет-магазин, яким займалися Павло з дружиною, а бажання займатися бізнесом у пари було, і в певний момент з’явилась ідея просунути зацікавлення і вміння Віктора.
У липні 2014-го Павло звільнився зі своєї роботи та повністю поринув у шкіру. Тоді сформувалася бізнес-команда: Віктор із дружиною Тетяною відповідали за технічні питання, Павло з дружиною Юлією займалися продажем, маркетингом і юридичними питаннями.
Через місяць Павло переконав Віктора придбати хоч і недорогу, та повноцінну швейну машинку для шкіри. Саме цю подію команда підприємців вважає початком компанії.
Цілеспрямованість Віктора дала про себе знати, і вже через деякий час почали з’являтися пробні моделі візитниць, гаманців, сумок. Не все виходило так, як хотілося, але підприємці пробували і вірили, що зроблять свою ідеальну колекцію виробів.
Усі свої сили команда спрямувала на ярмарки та соціальні мережі Якраз у той час у Києві почали з’являтись ярмарки товарів українських виробників. Попит зростав, а виробників шкіряних аксесуарів було небагато, тому справи йшли непогано.
Паралельно, без особливих сподівань, Павло зареєстрував магазин на Etsy, сайті, що спеціалізується на виробах ручної роботи. Несподівано для підприємців у кінці 2014-го почали надходити замовлення з Etsy.
Мені тоді ще дивно було, чому американці купують вироби з України і готові так довго чекати, поки вони приїдуть, – розповідає Павло. – Як виявилось, чекати вони не готові: відразу з першими замовленнями ми отримували і повідомлення, чому так довго відбувається доставк.
Скарги клієнтів, а також той факт, що шкіряна обкладинка на паспорт продавалась на Etsy в три рази дорожче, ніж на ярмарках у Києві, змусили Павла задуматися над тим, що можна зробити, щоб доставляти товари швидше. І коли в лютому 2015 року в Павла та Віктора з’явилася можливість поїхати у США, чоловіки вирішили ризикнути. Павло пояснює:
Розрахунок був простий: ми спробуємо продавати наші вироби на Etsy з території США з мінімальним терміном доставки, і якщо все вийде, ми розкрутимо магазин, якщо ні, то повернемось назад до Києва.
Це була неймовірна авантюра, оскільки чоловіки не знали, чи вони зможуть розпочати бізнес у чужій країні.
Ми втрачали те, що вже зробили в Україні, не знаючи, що отримаємо взамін у США, – зауважує Павло. Він не впевнений, чи зважився б на таке знову, але завдяки сміливості чоловікам вдалося зробити неймовірне.
У США чоловіки та донька Павла Юстина поселилися у Вікторових батьків у містечку Мурсвіл, Північна Кароліна. Павло привіз із собою комп’ютер, а Віктор – повну валізу інструментів. Швейна машинка прийшла поштою через місяць тріснута, та Віктор її підклеїв.
Вона ще досі тріснута, – говорить Павло, – і з неї підтікає масло, але щоразу, як я на неї дивлюсь, мені смішно, бо на ній пошито половину наших виробів.
Американська мрія починалася з вітальні у квартирі Вікторових батьків, яка вдень служила майстернею, а вночі спальнею.
Насправді все було важче, ніж ми могли собі уявити, – згадує Павло. Одним із непростих завдань було знайти постачальників шкіри, а тих, яких чоловіки все-таки знаходили, мали захмарні ціни.
Врешті матеріали знайшли у Horween Tannery – відомій американській дубильні шкіри, одній із найстаріших у США і єдиній зараз у Чикаго, заснованій в 1905 році киянином Ізадором Горовіцем.
Павло так згадує про перше придбання шкіри:
Для того, щоб зменшити вартість, нам потрібно було вибрати один вид шкіри і лише одного кольору на 100 квадратних футів (9,3 квадратних метри – прим. ГА). Ми довго мучились, бо не могли вибрати, та й не знали, що прийде. Тоді це замовлення було на 1000 доларів, а у 2017-му ми придбали в них шкіри на 160 000 доларів.
Продажі на Etsy тимчасом потроху збільшувалися і давали підприємцям надію, що можна краще:
Ми працювали з Віктором зранку до ночі, не виходячи з квартири: я виставляв описи товарів онлайн і спілкувався з клієнтами, а Віктор створював нові вироби. В останньому нам допомагали самі клієнти: ми старалися виконувати всі їхні забаганки і в результаті народжувалися наші бестселлери.
Так пройшло півроку, і тоді до Павла та Віктора приїхали їхні дружини. Водночас виникло питання, що робити далі. На сімейній раді вирішили, що залишаться у США, але зроблять усе так, як цього вимагає американське законодавство.
У цей момент почався, мабуть, найскладніший період нашого перебування у США, – ділиться Павло, – ми ще не знали, чи нам це потрібно, але ресурсів для того, щоб зробити все правильно, необхідно було неймовірно багато.
Команда вирішила просити бізнес-візу в уряду США. Хоч і не маючи певності в тому, що їхній запит задовільнять, підприємці почали робити інвестиції, щоб показати намір вести власну справу в США. Перші витрати були на послуги адвокатів.
Наступним і найважчим завданням стало вибрати офіс для компанії, що передбачало постійні та довготермінові витрати. Врешті, знайшлося приміщення на старій бавовняній фабриці. Підписання договору на оренду з загальною сумою 125 тисяч доларів за 5 років було найскладнішим моментом для Павла за всю історію їхнього бізнесу, бо цифра дуже лякала його.
Після цього закупили обладнання, яке було необхідним, якщо вести бізнес у США, але в разі відмови у візі, його довелося б покинути і повертатись в Україну. На щастя, до цього не дійшло:
Шлях отримання бізнес-візи не є надто популярним, якщо у вас нема достатньої кількості грошей на рахунку – у нас її не було, – пояснює Павло. – Тому навіть наші адвокати були здивовані, що ми отримали ствердну відповідь. Але ми для цього зробили неймовірну роботу.
На початку 2016 року підприємці в’їхали в нове приміщення, де працюють і досі. На площі 220 квадратних метрів розміщено й офіс, і майстерню. Бізнес розростається, і зараз цього приміщення вже стає недостатньо.
На виробництві працює Віктор і ще три людини. Донедавна йому також допомагала його дружина. Віктор і його сестра Юлія розробляють дизайн виробів, а іноді всі разом обдумують нові ідеї. Юлія з Павлом відповідають за маркетинг, зв’язок із клієнтами та юридичні питання. Також є дві працівниці в Україні, які допомагають відповідати на запити клієнтів. Оскільки у США дуже дорога робоча сила, то підприємці намагаються максимально роботи виконувати самостійно.
В асортименті – записники, сумки, рюкзаки, фартухи, аксесуари для техніки та подорожей, футляри для окулярів, пояси, браслети, канцелярські товари, нашийники для котів та інше. Вироби зроблені вручну з використанням техніки на деяких етапах виробництва. Найбільше продаються блокноти, особливо через корпоративні замовлення, коли на вироби наноситься лого компанії-замовника.
На початку ми намагались збільшувати асортимент і додавати якомога більше товарів на Etsy, – розповідає Павло, – а пізніше дивились, що продається краще, а що гірше, і над тим, що йшло краще, працювали і вдосконалювали. Зараз усе, що є в каталозі на сайті, може бути зробленим. У нас практично нема нічого готового: коли з’являється замовлення, ми його здебільшого виготовляємо за 1-2 дні.
У 2016-му підприємці приєдналися до Amazon Handmade, альтернативної платформи для продажу виробів, зроблених вручну. Її тільки запустили, й українцям пощастило одним із перших там продавати.
З місяця в місяць продажі на Amazon росли і невдовзі обігнали Etsy. Наразі Amazon залишаєтся нашим лідером по продажах, – підкреслює Павло.
На думку підприємців, своїм успіхом вони завдячують персоналізованим замовленням: клієнт може вибрати колір матеріалу та нитки, а також попросити про тиснення ініціалів/імен чи гравірування логотипу, що забезпечує унікальний виріб.
У нас від самого початку було багато таких запитів, на які ми з радістю відгукувались, – розповідає Павло. – Така робота передбачає багато часу на листування з замовником, але в результаті клієнт готовий заплатити значно більше за своє особливе замовлення.
Основний ринок, для якого працює компанія – це США та Канада, проте замовлення надходять із усіх континентів. Підприємці пишаються своїми маленькими і великими успіхами:
Минулого тижня зробили сигарницю для мера Мурсвіла. А сьогодні вперше відправили замовлення у Мавританію. Нам дуже приємно, що люди цінують те, що ми робимо, і що ми отримуємо позитивний результат від наших зусиль. Мабуть, це і змушує нас працювати з ранку до ночі, сім днів на тиждень… В епоху швидких китайських речей іноді дуже важко конкурувати з гігантськими фабриками, які виробляють шкіряні речі, та ми дякуємо всім нашим клієнтам, які в потоці неймовірно багатого вибору звертаються до нас та цінують нашу якість і унікальність. Це дає нам силу створювати й надалі наш ідеальний виріб.
Тим, у кого є ідея власної справи, радять почати з малого і постійно вдосконалюватись.
Коли я зараз дивлюся на фотографії наших перших виробів, – зізнається Павло, – відверто кажучи, вони мають примітивний вигляд, але, на щастя, це нас тоді не зупиняло діяти і йти вперед.
Іншим важливим фактором успіху Павло називає наявність команди:
Склалося так, що Віктор повністю думає про виробництво, а я, у свою чергу, – над подажами та маркетингом. У нас, звісно, трапляються суперечки, але в загальному це дає можливість досягнути кращого результату.
Цього року підприємці планують відкрити фізичний магазин у місті Шарлот, Північна Кароліна. Оскільки вся їхня авантюра розпочалася з бажання створити ідеальне взуття, підприємці досі жартують, що взуття – це те, до чого вони колись повинні прийти.