Антенний комплекс складально-командного судна «Sea Launch Commander»
При створенні комплексу «Морський старт» одним з важливих питань було забезпечення гарантованого прийому повних потоків телеметричної інформації (ТМІ) на всій ділянці виведення космічного апарату (КА).
Траєкторія виведення КА, оптимальна в плані використання енергетики РКН, не забезпечує зони радіовидимості антенних систем станцій спостереження до кінця роботи маршових і рульових двигунів РН «Зеніт». Для отримання вимірювань на всій активній ділянці польоту РКН необхідно було мати два рознесених вимірювальних пункти. В районі старту для цього передбачалося використовувати вимірювальні засоби складально-командного судна «Sea Launch Commander», а на трасі польоту – плавучий вимірювальний пункт (ПВП) корабля «Селена». Але за рік до реалізації програми компанія «Sea Launch» відмовилася від ПВП (в основному з економічних міркувань) і доручила КБ «Південне» вирішити цю проблему із залученням американської системи супутникових ретрансляторів TDRSS.
Вихідні дані на розробку адаптера зв’язку РТС «Сіріус» з передавачем ТДРС були видані НВП «Хартрон-ЮКОМ» (м. Запоріжжя). Ця організація успішно впоралася з поставленим завданням. Перші кілька років всі пуски за програмою «Морський старт» виконувалися з використанням системи TDRSS.
Однак, посилення конкуренції на світовому ринку надання послуг із запуску космічних апаратів призвело до перегляду концепції застосування засобів прийому телеметричної інформації в сторону максимального зниження витрат на інформаційне забезпечення запусків. Альтернативою громіздким і дорогим засобам прийому телеметричної інформації, що встановлюються на стаціонарних вимірювальних пунктах, стали виносні вимірювальні пункти (ВВП). Це комплекс мобільних засобів прийому і реєстрації телеметричної інформації, що допускає транспортування повітряним, морським та автомобільним транспортом практично в будь-яку точку земної кулі.
Вперше в СНД ідея використання ВВП була реалізована 17 липня 1999 року групою фахівців КБ «Південне» в кооперації з НДІРВ (м. Харків) при запуску космічного апарату дистанційного зондування Землі «Океан-О» ракетою-носієм «Зеніт-2» з космодрому Байконур. Незважаючи на безліч організаційно-технічних проблем, що виникли в процесі створення першого виносного вимірювального пункту, завдання було вирішено у встановлений строк: виносний вимірювальний пункт був доставлений літаком і змонтований поблизу м. Салала в Султанаті Оман. Він забезпечив прийом телеметричної інформації про політ РН «Зеніт-2» і відділення КА «Океан-О» після виходу ракети з зони радіовидимості вимірювальних пунктів космодрому Байконур.
Виносний вимірювальний пункт КБ «Південне» поблизу м. Салала в Султанаті Оман
В подальшому виносний вимірювальний пункт успішно застосовувався при запусках космічних апаратів «Метеор-ЗМ», «Січ-1М», OISETES та інших. Завдяки діловим і дружнім відносинам, які встановилися між КБ «Південне» і міністерством зв’язку Султанату Оман, вдалося отримати дозвіл на тимчасове зберігання обладнання ВВП в порту м. Салала, що дозволило істотно знизити основну складову експлуатаційних витрат – витрати на транспортування. З 2004 року «оманський» ВВП повністю забезпечував прийом ТМІ при запусках КА за програмою «Дніпро» з космодрому Байконур і пускової бази «Ясний».
Тож, з огляду на досвід «оманського» ВВП, КБ «Південне» в 2003 році запропонувало компанії «Sea Launch» використовувати цю технологію в рамках програми «Морський старт». Найбільш відповідним місцем для ВВП виявився острів Нуку-Хіва (архіпелаг Маркізьких островів Французької Полінезії) в Тихому океані. Починаючи з 2003 року ВВП «Нуку-Хіва» забезпечував прийом телеметричної інформації при запусках космічних апаратів РКН «Зеніт-3SL».
Це дозволило відмовитися від дорогої оренди ресурсів супутникової системи TDRSS і істотно знизити витрати на інформаційне забезпечення пусків за програмою «Морський старт». Рівень фінансових витрат виявився майже на порядок (!) нижче, ніж в разі залучення системи TDRSS.
Ідея виявилася плідною. Після деякого часу, з огляду на досвід КБ «Південне», РКК «Енергія» приступила до створення власного ВВП (для відмінності він був названий мобільним вимірювальним пунктом – МВП) і незабаром успішно застосувала його на території Аргентини для інформаційного забезпечення запуску КА «Інтеграл».
Монтаж виносного вимірювального пункту КБ «Південне» у приекваторіальній зоні
Виносний вимірювальний пункт КБ «Південне» на острові Нуку-Хіва у Французькій Полінезії
У 2002 році робота зі створення виносних вимірювальних пунктів була удостоєна Державної премії України. Серед лауреатів премії – співробітники КБ «Південне» А.В. Агарков, В.Г. Василина, О.Л. Макаров, О.Д. Морозов, Ю.Г. Петушенко, Є.Г. Савченко, В.Г. Сидоренко.
