Надмалі підводні човни як варіант відродження підводних сил ВМСУ

Огляд матеріалів VI Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася у Києві 10-11 жовтня в рамках XV Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя та безпека 2018».

Тези доповіді «Можливості використання досвіду будівництва та застосування надмалих підводних човнів і безекіпажних підводних апаратів-роботів у відродженні підводних сил ВМС ЗС України».

У теперішніх умовах, коли у результаті віроломно розв’язаної Російською Федерацією війни проти України, унаслідок якої було втрачене бойове ядро корабельного складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, зокрема, підводний човен «Запоріжжя», саме такою, асиметричною, відчутною для ворога, відповіддю, поряд з мінною зброєю, і є підводні човни (далі – ПЧ), оскільки вони, використовуючи природні умови й гідрофізичні властивості Чорного моря, будуть залишатися єдиним, реально існуючим стримуючим чинником для будь-якого агресора на театрі.

Противник – РФ – суттєво наростив підводні сили на Чорному морі, протягом 2015–2017 рр. включивши до бойового складу ЧФ 6-ть новітніх дизель-електричних ПЧ (ДЕПЧ) проекту 636.3 «Варшавянка», здатних, крім торпедних, завдавати удари крилатою ракетою «Калибр» з дальністю дії до 300 км у протикорабельному варіанті та до 1500 км проти берегових об’єктів.

За відсутності необхідного наряду протичовнових сил, ефективним засобом боротьби з ними можуть бути не великі і середні ПЧ, для яких занадто проблематичним бачиться можливість бойового розгортання з пунктів базування у мілководній, північно-західній частині Чорного моря, а саме малі та надмалі човни (МПЧ і НМПЧ) і безекіпажні підводні апарати-роботи (БПАР), досвід будівництва та застосування яких накопичений у низці країн.

НМПЧ – це підводний високоавтоматизований комплекс з екіпажем із 2–3-х осіб водотоннажністю до 200 т, призначений для ведення розвідки, транспортування бойових плавців, боротьби з надводними кораблями та ПЧ противника, постановок мінних загороджень на фарватерах і у вузькостях.

Використовуючи досвід застосування НМПЧ у роки Другої світової війни, у післявоєнний період до будівництва цього типу субмарин зверталися Великобританія, Італія, Іспанія, Німеччина, США, Швеція та інші країни з метою їх можливого використання у прибережних акваторіях та на мілководних театрах (Балтійське, Північне і Середземне моря тощо).

Наприкінці XX – на початку XXI ст.ст. у флотах провідних морських державах і в країнах з високорозвинутими технологіями (США, Італія, Німеччина, Іран, Швеція та КНДР(!)) спостерігалося зростання темпів проектування і будівництва НМПЧ різних типів, що зумовлено не тільки економічними чинниками, оскільки сучасні НМПЧ у 5–10 разів дешевше неатомних ПЧ звичайних розмірів, а й тим, що при вирішенні завдань зі знищення кораблів і суден противника як у морі, так і в пунктах базування, зокрема, з використанням бойових плавців ССпО, НМПЧ мають низку переваг з прихованості й виживання в обмежених для маневру прибережних мілководних районах та у вузькостях за невеликих відстаней між пунктами базування і передбачуваними районами бойових дій.

Досягаються ці переваги коштом малих розмірів човнів, котрі ускладнюють їх виявлення штатними гідроакустичними комплексами (ГАК), а доставка до узбережжя розвідників і бійців спецпризначення на НМПЧ є найбільш прихованою у порівнянні з доставкою літальними апаратами чи швидкісними катерами.

Цікавим у цьому контексті бачиться досвід розробки й будівництва надмалих підводних човнів типу «Ghadir» для ВМС Ірану.

Поступаючись своїми бойовими можливостями великим ДЕПЧ, завдячуючи своїм малим розмірам, дані НМПЧ украй важко виявити, що успішно використовується для виконання ними визначених завдань. У 2013-му ВМС Ірану збільшили їх кількість до 20.

У сучасних умовах бойові НМПЧ можуть виконувати наступні завдання:

• дії проти кораблів і суден у прибережних районах і пунктах базування;
• доставка і висадка бійців спецпризначення; ведення розвідки та постановка мін;
• охорона підводних споруд та об’єктів; порятунок екіпажів затонулих ПЧ.

Разом із тим, на ВМС ЗС України покладено завдання забезпечення охорони підводного простору в межах територіального моря України, що у сучасних умовах здійснюється епізодично й тільки обмеженими маневреними силами ВМС.

Саме для усунення цього недоліку мають слугувати, як свідчить зарубіжний досвід, безекіпажні підводні апарати – роботи – прив’язні (неавтономні) самохідні безекіпажні підводні апарати-роботи (БПАР) та автономні самохідні БПАР.

Слід зазначити, що в Україні у Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова (м. Миколаїв). Подібні системи забезпечують використання сучасних технологій у діяльності ВМС та не потребують залучення людей у якості екіпажу, значно дешевші за традиційні засоби та мають значно менші обмеження щодо гідрометеорологічних умов.

Виходячи з вищезазначеного, цілком доцільним бачиться мати у складі ВМС ЗС України спочатку кілька (2–4) надмалих ПЧ, а для надійного захисту підводного простору України, зокрема, районів базування сил, портів та місць якірної стоянки, – БПАР. Сьогодні такі човни та БПАР можна придбати за кордоном, а надалі – освоїти їх будівництво на вітчизняних підприємствах.

Отже, ураховуючи значну імовірність вторгнення ЗС РФ з морського напрямку, відродження підводних сил ВМС ЗС України у найкоротший термін повинно забезпечити надійну охорону підводного простору України та ефективно протидіяти противнику у відбитті агресії з моря.