Космодром в Україні – місце для новітніх технологій чи другий Чорнобиль

Думка автора може відрізнятись від думки редакції.

19977
  • У нас думки пересічних громадян, як й у будь-якому питання, постійно розділяються на два полюси.

    Одні стверджують про згубність самої ідеї, оскільки РАДЯНСЬКИЙ (російський) досвід демонструє про вкрай шкідливий вплив наслідків запусків ракет-носіїв на навколишнє середовище (фактично випалена земля площею у сотні квадратні кілометри) та надзвичайно вибухонебезпечний об’єкт  із загрозою для населення, яке занадто близько може у відношенні до нього мешкати.

    Інші, спираючись на сучасні технологічні досягнення та маючи у вигляді наявних прикладів зовсім протилежні картинки організації пусків та ставлення до екосистеми, готові у будь-який спосіб доводити можливість експлуатувати космодроми у режимі, близькому до функціонування аеропортного господарства.

    Зрозуміло, що ніхто не буде розташовувати такого шумного сусіда біля осель, мешканці яких навряд чи бажатимуть слухати какофонію від космодромних стартів. Або виділяти заповідні землі, які відповідатимуть лише одному з критеріїв – трохи далі від населених пунктів.

    Тому й виникає майже єдина ідея, яка має підґрунтя – розглядати можливість розбудови  космодрому на одному з військових полігонів, який використовується для навчань з пусків найпотужніших зенітних керованих ракет. Тим більш, що тимчасова зона відчуження при пусках майже співпадатиме в обох випадках (див. схему встановлення відповідних коридорів закриття руху для цивільної авіації та морського пароплавства, яку застосовують військові при відповідних навчаннях на узбережжі Чорного моря).

    Оскільки космодром буде використовуватись й для військових цілей у тому числі – наприклад, у випадку необхідності оперативного виведення на орбіту супутників-розвідників мікро- класу (до 100 кг) або іншого призначення, – то й режимність об’єкту матиме відповідний статус, що дозволить здійснювати охорону периметру за належними настановами. З іншого боку, військових може також приваблювати й можливість тестування ракетних технологій, які розроблятимуться на їх замовлення (вже не зенітних, і не оперативно-тактичного класу – а більш потужних, якщо все-таки через порушення з боку країни-агресора (РФ) Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та СРСР від 1987 року, до якого була приєднана також Україна після отримання незалежності, перестане діяти).

    Отже, інтерес держави майже прояснений і може відповідно прораховуватись при застосуванні механізму державно-приватного партнерства, оскільки тягнути самотужки інфраструктуру такого капіталоємного об’єкта, в умовах сьогодення, державі явно «не з руки».

    У чому ж інтерес інвесторів? Для цього їх потрібно розділити на декілька груп:

    1. Космодром та його околиці потребуватимуть логістичну інфраструктуру
    2. Туристичний сервіс, який у світі заробляє на видовищі запусків та всього, що їх оточує
    3. Безпосередньо послуги постачання вантажів у космічний простір

    Саме останнє і є кінцевою метою «гри у космодром». Саме вкладання у розробку, тестування, виробництво ракет-носіїв, які на комерційній основі доставлятимуть супутники чи специфічні капсули  до місця призначення і є інтересом приватника. За сучасних умов попиту на такі послуги космодром з умовними обмеженнями у потужностях ракет-носіїв, який можливо побудувати, наприклад, на узбережжі Чорного моря – повністю задовольнити інтерес інвесторів. Оскільки буде використовуватись:

    1. Для пусків суборбітальних ракет, які дозволятимуть корисному вантажу знаходитись в умовах невагомості обмежений час, достатній для деяких завдань; а також
    2. Для пусків ракет надлегкого класу для виведення на навколоземну орбіту найбільш затребуваних супутників нано- (до 10 кг) та мікро- (до 100 кг) класів.

    Більшого й не потрібно, якщо застосовувати новітні технології.

    Але є одне але – існує одна перешкода. Її ім’я – державна монополія на все, що пов’язане з цивільними ракетами-носіями. Згідно з чинним українським законодавством, державно-приватне партнерство не дозволено застосовувати у сферах, в яких можна займатись лише державним організаціям. Отже, усунення цього бар’єру й має бути присвячена вся підготовча робота до того як закликати інвесторів приходити у сферу космічних запусків в Україну, на маківці якої майорить космодром.

    А всім, хто лякає людей новим Чорнобилем, можна привести приклад того, як організована ця справа «на дикому Заході». Якщо поглянемо на мис Канаверал у штаті Флорида – поруч збережене природне середовище – тропічні болота з алігаторами;а також розташовані одні з найкращих пляжів на океанському узбережжі. Або база Ванденберг у серці Каліфорнії. Недавно Ілон Маск не тільки запустив звідти велику ракету, але й вдало там повернув майже на місце старту його перший ступень. І все це за 15 км від найближчих житлових помешкань. Єдиний промах був у тому, що не всіх змогли (не встигли) попередити, тому деякі заклопотані справами американці захвилювались, що приземляються інопланетяни.


    Про допомогу проекту