Індустрія 4.0 – бенчмаркінговий аналіз розвитку країн ЄС та світу

4733
Індустрія 4.0
  • Індустрія 4.0 – бенчмаркінговий аналіз розвитку країн ЄС та світу

    При розробці проекту української національної стратегії Індустрії 4.0 (подано на Кабінет Міністрів України), велику увагу було приділено бенчмаркінговому аналізу країн, що почали цей рух раніше. При цьому розглядались 3 категорії країн – 1) розвинуті країни ЄС, 2) сусіди – країни Східної Європи та СНД, 3) інші країни світу, що можуть бути бенчмарком для України. В цьому огляді ми надаємо резюме по всім трьом групам.

    Індустрія 4.0 у країнах ЄС

    Огляд політик 4.0, зроблений згідно з документами Єврокомісії за цим посиланням. У ньому представлено порівняльний аналіз національних політик восьми провідних країн ЄС.


    Рис. 1 Загальна порівняльна таблиця стратегій 4.0 восьми провідних країн ЄС

    Головні висновки огляду:

    1. Усі країни ЄС, що представлені в огляді, мають національні програми розвитку Індустрії 4.0, затверджені урядами країн. У більшості країн ці програми є частиною промислових стратегій розвитку, але в багатьох (Швеція, Італія) значний акцент робиться на інноваційну складову, спільну для чисельних секторів економіки.
    2. Основні цілі програм 4.0 – це прискорене зростання, модернізація та покращання конкурентоздатності ключових секторів, ріст нових сегментів –  через кращу підготовку до цифровізації, прийняття інновацій, нові бізнес-моделі.
    3. Більшість програм запущені в період 2012–2016 років. На сьогодні країни вже аналізують перші результати. Наприклад, Франція демонструє «фактори, які забезпечують прорив» – позики надані 800 компаніям; 3400 компаній пройшли діагностику щодо модернізації виробництва, є 300 експертів у 18 регіонах. Голландія фокусує на «прискоренні R&D»: уряд встановив 10 напрямів розвитку R&D з 14 спеціальними лабораторіями наприкінці 2016 року. На сьогодні кожна має оборот від 250 тис. євро до 4 млн євро.
    4. Державне фінансування (у тому числі місцевими адміністраціями) є головним у фінансуванні програм 4.0. Та не менш важливим є приватне ко-фінансування. Таким чином, розробники стратегій мають передбачити заходи щодо залучення приватного фінансування як волонтерського, так і обов’язкового.
    5. Політики 4.0 дуже виграють тоді, коли встановлено ясні цілі з вимірюваними КРІ та контрольними точками та коли вони підтримуються іншими метриками – кількісними та якісними, з відповідними механізмами оцінювання.
    6. Підходи «знизу», які керуються самими галузями, замість «спускання зверху» – від уряду – дають більший ефект щодо залучення стейкхолдерів.
    7. Більше інноваційних і ближчих до ринку інструментів фінансування, таких як спеціальні позики до бізнесу та податкові пільги, є дуже важливим моментом.
    8. Ефективне залучення МСБ часто вимагає кастемізованого підходу, тобто залучення спеціальних інструментів фінансування та підтримки.
    9. Тренд зі створення широких мультистейкхолдерських платформ є загальним, але більшість ініціатив орієнтовано на зростання чи розгортання технологічних напрямків, наприклад як підтримка програм, що прискорюють цифрову трансформацію компаній.

    Більше інформації – за цим посиланням.

    Індустрія 4.0 у країнах СНД

    Огляд стану 4.0 у Російській Федерації зроблений згідно з аналітичним звітом McKinsey від 2017 за цим посиланням.

    У цілому експерти McKinsey оцінюють вклад 4.0 у ВВП російської економіки від 3 до 18 %, перш за все, завдяки зростанню продуктивності праці (в цілому ефект від дигіталізації економіки оцінюється до 34 % до ВВП до 2025 року).

    Звіт детально описує напрями розвитку та стратегії, ролі держави, стан 4.0 за різними секторами промисловості, характеризує драйвери та бар’єри для зростання.

    Натомість аналітика АППАУ говорить, що дуже мало з цих рекомендацій прийнято до виконання на урядовому рівні – радше підтверджується прогноз російських експертів стосовно того, що «Росія завмерла на порозі 4.0» і що «є відставання від Казахстану».

    З іншого боку, наша аналітика підтверджує, що Росія випереджає Україну за багатьма напрямами, близькими до 4.0, зокрема, такими як системи MES, платформи ІІоТ, PLM/PDM та системи прототипування в машинобудуванні тощо. Окремо варто звернути увагу на те, що ці системи впроваджуються також в оборонному комплексі – ось цікавий огляд їх впровадження на заводі ім. Миля, що випускає військову техніку.

    Огляд щодо Казахстану показує, що країна вже пройшла початкові фази з підготовки грунтовної стратегії та розпочала її впровадження в деяких напрямах.

    У період 2016–2018 років уряд провів наступні заходи:

    • Опитування підприємств щодо їх готовності до 4.0.
    • Відбір проектів модернізації чи будівництва з елементами 4.0 (з 51 вибрано 24).
    • Разом з експертами Світового банку розпочалась розробка Стратегії інновацій.
    • Розроблений план експорту, в якому є акцент на високомаржинальній продукції.
    • Створена система підтримки експорту за принципом «єдиного вікна». Більш ніж 300 підприємств отримали таку підтримку в цей період.

    Згідно з даними іншого джерела, вже впроваджується 14 проектів загальною вартістю 140 млрд тенге (близько $380 млн).

    Що стосується промислової політики, Казахстан впроваджує 38 промислових зон: 22 з них уже функціонують, 7 будуються, 9 перебувають на етапі реалізації (розробка ТЕО, проведення державної експертизи тощо). Усього в цих зонах працюють 112 проектів, створено більше 5 тис. робочих місць. До нових 219 проектів буде залучено більш ніж $2 млрд і створено 17 тис. робочих місць.

    Програма індустріалізації та переходу на 4.0 підтримується на вищому, урядовому, рівні Республіки Казахстан.

    Огляд інших країн: Ізраїль, Мексика, Південна Африка

    Ізраїльский огляд дійсно підтверджує позиціонування держави як «країни стартапів», у тому числі й у сфері 4.0. Водночас з цього огляду можна зробити ряд висновків, що спростовують українські підходи (деяких груп) та спроби дигіталізації всієї економіки за допомогою стартапів. А саме:

    • Ізраїльський уряд протягом десятків років культивував та вирощував сприятливе інвестиційне середовище. Зокрема, в хайтек-сегментах були створені ідеальні умови як для залучення світових брендів, так і для венчурного капіталу.
    • З приходом 4.0 уряд країни також підготував низку спеціальних заходів, серед яких створення спеціальних агентств з промислових інновацій, програми спеціальних стимулів, державні гранти тощо.
    • Ізраїль зробив чітке позиціонування власної інноваційної екосистеми 4.0 щодо світових викликів. І тим самим чітко спрямував розвиток стартапів у певних технологічних напрямах.

    Мексиканський підхід до 4.0, разом з ПАР цікавий та корисний для України такими моментами:

    • Автори критично розглядають можливості Мексики та ПАР претендувати на будь-які лідерські позиції в інноваціях Індустрії 4.0. Вони кажуть радше про рівень інновацій у використанні вже існуючих технологій до специфічних умов своїх країн. А також про індустріальні сервіси, які вони зможуть надавати іншим розвиненим країнам, про власні бізнес-моделі в епоху 4.0.
    • Південно-Африканська Республіка створює мережу центрів 4.0, які мають стати ланкою сполучення з чисельними МСБ й пропонувати експертизу в області технологій 4.0.
    • Мексиканські експерти пропонують дорожню карту, що відображає розгортання чисельних проектів.
    Рис. 2 Дорожня карта Мексики (частина карти)

    Австралія демонструє яскраві приклади програм дигіталізації базових галузей економіки, у тому числі сировинних, таких як гірничо-рудна галузь. Огляд цієї австралійської програми дає такі висновки:

    1. Галузь, що генерує для ВВП $133 млрд є експортером № 1 країни. Водночас вона створила екосистему, в якій є робота для 4 тис. інших бізнесів – місцевих постачальників ліній та обладнання (32 % від ВПП галузі), інжинірингових компаній (13 %), ІКТ (7 %) і навіть освітнього сектору (1 %). 80 % постачальників галузі мають австралійське походження.
    2. Високі технології є головним фактором у підвищенні конкурентоздатності галузі. Як точки зростання звіт фокусує на таких напрямах, як:
      • Галузеві рішення, пов’язані з обробкою даних
      • Просунута автоматизація та роботизація
      • Просунуті методи гірничого добування
      • Нові технології буріння
    3. Звіт розглядає галузеві виклики в масштабах економіки країни та світу. Це дає чітке розуміння власного позиціонування та визначає напрями розвитку.
    4. 1 % від ВВП постачальників галузі (близько $400 млн) витрачається на освітні та тренінгові програми, що є запорукою високої виробничої та бізнес-культури галузі.
    5. Разом ці висновки свідчать, що й сировинні галузі можуть бути драйвером зростання для промислових хайтек-сегментів. Ключовим інструментом розвитку є галузева дорожня карта галузі.

    Огляд програми розвитку залізничної галузі Австралії до 2040 також представляє свою дорожню карту і є певним антиподом дій керівництва нашої Укрзалізниці. Фундаментальність та цілісність, розгляд найважливіших можливостей розвитку, інтеграція багатьох сучасних хайтек-технологій, структурованість і детальність – головні риси звіту, що може служити справжнім бенчмаркінговим прикладом галузевої дорожньої карти для багатьох інших галузей.

    Головні висновки з бенчмаркінговому аналізу

    Висновки бенчмаркінгового аналізу такі:

    1. Немає жодних сумнівів щодо того, що Індустрія 4.0 розглядається урядами країн як важливий елемент зростання конкурентоздатності національних промислових секторів, й економік у цілому. Не лише розвинуті, а й також чимало країн, що розвиваються, конкурують сьогодні за швидкістю та об’ємами впровадження в дигіталізацію промисловості, потужно інвестуючи в перехід на 4.0. Можна тільки погодитись із тезами таких консультантів, як Roland Berger:
    2. «Четверта промислова революція – вже на марші. Які і всі революції, вона швидка, підривна та деструктивна. І в неї немає шляху назад. Питання в тому, хто буде першим на цьому шляху, а хто – останнім»

    3. Очевидно також, що чим менша країна, чим слабкіші уряди – тим далі стоятимуть питання 4.0 в економічній та політичній аженді, й тим більший розрив буде з тими, хто вже почав рух до 4.0.
    4. Стратегії 4.0 не є типовими – вони різні для різних країн, це стосується і ЄС, де діють політики на рівні всього союзу, але стратегії 4.0 у країн різні.
    5. Для запуску реально діючих стратегій усі держави затверджують плани стратегічного розвитку 4.0 на урядовому, національному рівнях й інвестують далі в реалізацію цих стратегій. 
    6. Країни, що розвиваються, шукають своє місце (свої ніші) на мапі 4.0 – та більшість місць серед лідерів уже зайняті. Слабші країни шукають ніші, а також розробляють власні стратегії щодо адаптації до технологій 4.0, які надходять від розвинених країн, за своїми специфічними умовами.
    7. Україна зараз перебуває позаду всіх своїх основних сусідів у Східній Європі – Росії та Казахстану зі сходу, Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини – із заходу, прибалтійських країн – з півночі. Всі зазначені держави вже мають тією чи іншою мірою затверджені урядові програми розвитку Індустрії 4.0, в які уряди інвестують кошти та людські ресурси.
    8. Водночас шанс наздогнати країни Східної Європи залишається: більшість вказаних програм у цих країнах є малоефективними саме з причин недостатнього бюджетування, недостатньо
    9. опрацьованих стратегічних орієнтирів (позиціонування, фокусування на можливостях тощо, як це, наприклад, є в Австралії чи Ізраїлі), цільових програм та проектів, що визначають операційну ефективність, а також через недостатню консолідацію різних стейкхолдерів.

    Бенчмаркінговим прикладом для України може бути Австралія – ця маленька країна (за кількістю населення) чудово адаптується до глобальних змін, має розвинені національні та галузеві програми цифрового розвитку й показує нам приклад, як сировинні галузі можуть бути драйвером зростання і для хайтек-сегментів.

    Ознайомитись з більш повним описом проекту національної стратегії 4.0 можна за цим посиланням.


    Про допомогу проекту

    Ген. директор Асоціації «підприємств промислової автоматизації України». Координатор національного руху «Індустрія 4.0»