Два кольори українського суднобудування

28785
  • Так вже склалося, що коли заходить мова про українське суднобудування, то ми згадуємо перш за все великі суднобудівні підприємства, які дісталися Україні у спадок від СРСР. Станом на 1991 рік в Україні працювали надпотужні верфі, історія деяких сягає сотень років. Це, насамперед, суднобудівні підприємства Миколаєва:
    Миколаївський суднобудівний завод, або колишній Суднобудівний завод імені 61 комунара; Чорноморський суднобудівний завод; завод “Океан”. Окрім Миколаєва, великі суднобудівні потужності мали Херсон (Херсонський суднобудівний завод), Керч (завод “Залив”), Севастополь. Також до цієї плеяди верфей можна було додати стапеля Київського заводу “Ленінська Кузня”.

    Якщо винести за дужки підприємства окупованого Криму, то доля великих суднобудівних підприємств склалася однаково непросто. Суднобудівну галузь України паралізувала стандартна хвороба пострадянських підприємств-гігантів:

    1. Надвелика та неефективна виробнича та соціальна інфраструктура.
    2. Абсолютна відсутність виробничої гнучкості та орієнтація перш за все на великосерійне виробництво.
    3. Велика частка оборонних та державних замовлень.

    В результаті цієї “хвороби”, підприємства потрапили у замкнуте коло. Надмірна інфраструктура, яка дуже часто була нерозривно пов’язана з інфраструктурою міст, зовсім не приваблювала інвесторів, які справедливо не бажали фінансувати діяльність, не пов’язану з виробництвом. В результаті великих невиробничих затрат, українські суднобудівні підприємства мусили досягати економічних вигід за рахунок масштабів виробництва, яких при відсутності оборонного та держзамовлення досягти не вдавалося, та вже ніколи й не вдасться.

    Миколаївський суднобудівний завод «Океан»

    Єдиним виходом з даної ситуації могло б бути розділення підприємств на більш малі, а значить гнучкі виробництва, відмова від непрофільної інфраструктури. Втім, популізм місцевої та центральної влади, які бажали кинути весь соціальний тягар на плечі інвесторів та власників, не давав жодного шансу такому розвитку подій. Тож сталося, те що повинно було статися — майже всі ключові суднобудівні підприємства, хтось швидше, а хтось більш повільно прийшов до логічного банкрутства. Виключенням з цього списку, мабуть, можна назвати суднобудівний завод “Океан”, який, перебуваючи у власності голландської «Damen Shipyards Group» за період з 2000 по 2006 рік виготовив 55 суден. Втім, після приходу на це підприємство “російських інвесторів”, завод був приречений.

    На даний момент не припиняються спроби вдихнути життя в колишні гіганти. У 2018-му році завершилася довга епопея з продажу заводу “Океан”. Нові власники обіцяють докласти всіх зусиль для відновлення суднобудування на підприємстві. Триває санація Миколаївського суднобудівного заводу, який намагаються врятувати, зробивши з нього головну базу для ВМС України. Чим закінчаться всі зусилля покаже лише час, але на даний момент колишні суднобудівні гіганти виживають разовими замовленнями, судноремонтом та виробництвом металоконструкцій. Так, наприклад, Миколаївська та Херсонська верф, які входять у групу “СМГ” будують два танкери-хімовози для голландського замовника та нещодавно відвантажили партію металоконструкцій для Південного ГОКу.

    Миколаївський суднобудівний завод

    Разом з тим, логістика в Україні поступово розвивається, а бум річкових перевезень нарешті досягнув і до нашого бізнес-середовища. Відмова Укрзалізниці від дешевих та невигідних вантажних перевезень змусила підприємців шукати нові шляхи транспортних сполучень. Виявилося, що автомобільний транспорт не тільки не в змозі забезпечити великі обсяги перевезень, але й збільшення його інтенсивності підсилює навантаження на автошляхи, що знову ж таки знижує ефективність автотранспорту та приводить до збільшення витрат. Бізнес знову звернув свою увагу на річковий транспорт, про який протягом останні кілька десятків років всі майже забули. Спочатку згадали про те, що транспортування вантажів річками є все ж таки найдешевшим. Потім зрозуміли, що існує попит й на пасажирські перевезення. Раптом виявилося, що річкові та каботажні судна були або продані у 90-х, або розрізані на металолом, або згнили та затонули біля причалів, заводів, та й просто у затонах великих річок.

    Великі суднобудівні підприємства ніяк не могли зреагувати на пожвавлення попиту, тож “у діло” вступили невеликі приватні верфі та виробництва. В Україні з’явилася низка суднобудівних підприємств, які вже можуть похвалитися своїми досягненнями. Серед них виділимо перш за все “Нібулон”, ТОВ “Артіль” та Black Sea Yachts.

    Верф “Нібулон” вже стала відомою завдяки будівництву барж та буксирів. Компанія розпочала займатися суднобудуванням перш за все для забезпечення власних потреб з транспортування та перевантаження зерна. На даний момент на верфях “Нібулону” будують не тільки баржі, але й буксири та перевантажувачі. Компанія постійно розширює та модернізує виробництво. Так, у минулому році компанія провела реконструкцію стапелю, щоб мати змогу будувати судна, довжиною до 140 метрів. На даний момент на “Нібулоні” провели монтаж крану Liebherr, а компанія будує флот не тільки для себе, але й на замовлення сторонніх підрядників.

    Якщо “Нібулонівська” верф вже на слуху у багатьох, то про верф ТОВ “Артіль” знають поки що не всі. Між тим на верфі будують невеликі судна на повітряній подушці, риболовецькі та пасажирські кораблі, зокрема — катамарани. Крім того підприємство бере участь у тендері на будівництво лоцманських катерів для Адміністрації морських портів України.

    Представлені українські суднобудівники й у сегменті елітних яхт. Так, чорноморська яхтова верф Black Sea Yachts спеціалізується в основному на будівництві моторних та вітрильних яхт, які є добре відомими за межами України. Крім того, підприємство розробило та представило модель патрульного катера для водної поліції. У 2018-му році Black Sea Yachts потрапило до переліку найкращих підприємств Європи за списком “One to Watch”.

    Окрім вищезазначених на суднобудівному ринку України у сфері модернізації та ремонту суден різних класів активно працюють такі підприємства, як: Азовський судноремонтний завод, Кілійський судноремонтний, Київський суднобудівний-судноремонтний завод та інші.

    Обсяги українського суднобудування залишаються незначними на тлі тих же самих країн Чорноморського басейну, таких як Румунія, не кажучи вже про країни ЄС. Втім, на думку автора, іншого шляху розвитку суднобудування поки що не існує.


    Про допомогу проекту