Сергій Осипенко — винахідник і підприємець. Він створив технологію перероблювання ягід, яка дозволяє отримувати з них максимум поживних речовин. Про те, як йому це вдалося, — у прямій мові.
Повідомляє Національний промисловий портал, з посиланням на Громадське.
Першими спробували цей продукт дружина й дочка. І першими почали на собі відчувати його дію. І коли з їхнім здоров’ям відбулися ось такі дивовижні трансформації, ми зрозуміли, що цією темою ми повинні займатися все своє життя.
Тоді (у 90-ті — ред.) ми вели багато напрямків: сільське господарство, зокрема, тваринництво, енергетику. Але пріоритетом стали лікувальні властивості отриманих продуктів, адже ніхто у світі не отримував їх так. Ми вирішили займатися цим серйозно. Відтак кинули всі сили й матеріальні ресурси на дослідження.
Скільки часу пішло на дослідження? Можна сказати, все життя, тому що почали ми із зовсім віддалених тем, сільського господарства, потім займалися питаннями стерилізації та пастеризації харчових продуктів. А зрозумівши закони та правила теплової обробки рідин, перейшли до найскладнішої теми, а найскладніша тема — це овочі та фрукти. Це консервна промисловість. Адже тут будь-яка помилка може негативно вплинути на здоров’я споживачів.
Ми винайшли технологію, яка дозволяє досягти пастеризації будь-яких продуктів, зокрема чорниці, не використовуючи високих температур. Спочатку ми робили експерименти з молоком, іншими рідинами, а потім прийшли до ягід, соковитих фруктів і побачили, що виходять дивовижні речі. Тобто перетворення з речовиною відбувалися такі, що продукт, який отримуємо в результаті, виявляється кращим для засвоєння, ніж навіть свіжа ягода чи фрукт.
Ну що може бути кращим за свіжі абрикоси? Як виявилося, паста з них корисніша. Тому ми перейшли до ягід, які всім відомі своїми лікувальним властивостями. Ми розбили кісточку, а її вміст став частиною того, що ми називаємо сьогодні чорничною пастою. І в цьому випадку теж з’ясувалося, що коктейль набагато корисніший, ніж свіжа ягода.
Виявилося, що продукт ефективно допомагає при численних проблемах, пов’язаних з діабетом, кишківником, ішемічною хворобою серця, онкозахворюваннями тощо. Ми провели клінічні дослідження, отримали дозвіл продаватися в аптеках та схвалення від МОЗ.
Наше підприємство — це кілька десятків людей. Якщо ж згадати всіх суміжників, з якими ми проводимо численні дослідження, то це сотні. Це ті люди, які не працюють у нашій команді, але яким ми замовляємо дослідження. Це наші вітчизняні науково-дослідні інститути медичного напряму, лабораторії.
Я — вчений, розробник технологій. Наша компанія також виготовляє обладнання. Продажем займається моя родина — дочка, дружина. Подальші медичні дослідження веде безпосередньо дочка. Нині я лише допомагаю технічно вдосконалювати виробництво, створюючи нові продукти на замовлення компанії, яка вже має сертифікацію, й поширює нашу продукцію.
Ми отримуємо валюту й платимо податки в Україні. Пишаємося тим, що не вивозимо валюту, а завозимо, користуючись тим, що організували робочі місця, хорошу роботу заводу з виробництва запатентованих виробів. І поширюємо продукцію в усіх країнах світу.
Реалізуючи цей проект, спочатку все зробили з чорного металу, все зібрали, зіпсували кілька тонн чорниці, яку довелося просто викинути. Але для експерименту цього було достатньо. Потім весь метал порізали. Здали на металолом. Відтак зробили з нержавіючої сталі, з дорогою автоматикою. Але цей метод дозволив одразу просунутися на кілька років уперед. Таким чином ми заощадили час, а час — це гроші.
Що можна порадити молодим ученим, підприємцям, ураховуючи наш багатий досвід? Намагайтеся не позичати одразу великі кошти, навіть виходячи з привабливості проекту. Намагайтеся йти на мінімальні ризики, спробуйте, наскільки проект піде, створивши невелику партію товарів, зробіть маркетинг-дослідження серед знайомих, подивіться на результати, лише потім вкладайте гроші.