П’ять історій українського успіху

4206
україна зробленов в україні
  • Більша частина експорту України складається з сировини та продукції первинної обробки з низькою доданою вартістю. Це не найкраща обставина для розвитку економіки країни, але доброчинних умов для інвестицій у виробництво товарів з високою доданою вартістю теж поки немає.

    Проте деякі наші співвітчизники не бояться ризикувати й відкривають такі підприємства, чия продукція поступово завойовує попит на світовому ринку.

    Передає Національний Промисловий Портал, з посиланням на «112.ua».

    За три квартали 2018 року, за даними Держстату, обсяги українського експорту збільшилися на 12,4%, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У його структурі як і раніше переважають сировина і продукція первинної обробки, а частка продуктів з високою доданою вартістю падає: у 2013 році вона склала 36,1%, а у 2017-му – 28,2%. Експерти пояснюють це втратою східних регіонів країни, російськими санкціями та складнощами пошуку нових ринків збуту. Так, наприклад, з 2013 по 2017 рік продаж залізничних локомотивів, аеронавігаційних та космічних апаратів впала в 10 разів. Машинобудівні підприємства, отримані в спадок від СРСР, не можуть продавати свою продукцію на західні ринки: на жаль, їх технологічні процеси виробництва не завжди відповідають встановленим стандартам розвинених країн. Однак статус сировинного придатка Європи не обіцяє нічого хорошого для майбутнього української економіки. Налагодити сировинне виробництво простіше, але ціни на нього постійно коливаються на світових біржах. При цьому вітчизняному бізнесу все одно вигідніше планувати доходи на короткострокову перспективу і не вкладатися в будівництво нових і модернізацію старих підприємств, через те, що нестабільність економічних та політичних обставин цьому не сприяє.

    У той же час виробництво готових товарів з високою доданою вартістю, з огляду на велику кількість стадій обробки і їх енерговитратність, забезпечує створення нових робочих місць.

    “Щоб збільшити обсяг експорту і виробництва українських продуктів з високою доданою вартістю, потрібен системний підхід. По-перше, повинна бути реформована судова і фіскальна система, щоб забезпечити хороший інвестиційний клімат, який би посприяв модернізації виробництва. По-друге, створено кредитно-експортне агентство, яке б допомагало розвитку бізнесу, оскільки нинішні кредитні ставки банків занадто високі. У той же час зростання кредитування на 10% забезпечило би зростання ВВП на 2%. По-третє, держава повинна запровадити податкові фінансові стимули для відкриття нових підприємств. Наприклад, в Польщі 45% інвестицій компенсуються коштом пільгового режиму оподаткування податком на прибуток, а ще за кожне створене робоче місце уряд надає 23 тис. злотих “, – пояснює член ради Національного банку України Василь Фурман.

    Проте після відкриття “вікна в Європу” в рамках Угоди про зону вільної торгівлі в українських виробників не залишилося іншого виходу, крім як перейти на нові ринки. Хоч вони й більш вимогливі, менеджмент компаній-експортерів їх поступово освоює: в нинішньому році частка експорту в країни Євросоюзу склала 43%. Крім того, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, через півтора року після введення ЗВТ Україна почала поставляти в ЄС 39 нових товарних груп. Втім, вітчизняні виробництва працювали на “англійку” ще до ратифікації торговельної угоди з ЄС. До Польщі та Німеччини Україна поставляє запчастини для машин, електричні дроти та меблі, з імпортних компонентів у нас збирається побутова техніка, а 80% підприємств легкої промисловості займаються пошиттям одягу і взуття на замовлення для провідних світових брендів. Виготовлена ​​в Україні продукція йде на прилавки магазинів під брендами інших держав.

    “Для того, щоб українському виробникові створити свій бренд і ще вийти з ним на світовий ринок, потрібні дуже великі гроші – мінімум 50% від усіх витрат на виробництво самого продукту. Були підрахунки, що для завоювання світового ринку компанії” Рошен” знадобляться 5 мільярдів євро. Ще один яскравий приклад – всім відома “Coca-Cola”. В її структурі вартості 90% припадає на маркетингові витрати бренду і всього 10% – на собівартість продукту. Покупець довіряє бренду і може вибирати товар, навіть не дивлячись на зміст і якість продукту. Наразі світ перенасичений товарами, і продавати стає все важче і важче. А виробники-гіганти не дозволять новому гравцеві на ринку відібрати бодай частину споживачів. Уявіть, як буде “огризатися” Siemens, якщо на прилавку поряд з його продукцією з’явиться аналогічна, але за нижчою ціною?” – ділиться думкою президент українського аналітичного центру Олександр Охріменко.

    Але деяких українських підприємців всі ці складнощі не лякають. “Хто не ризикує, той не п’є шампанське” – їх головний девіз. Високотехнологічна продукція з високою доданою вартістю випускається під власним брендом і з гордим написом Made in Ukraine.

    Майже всі молоді українські підприємства отримували своїх перших клієнтів після участі на міжнародних виставках. Їх конкурентоспроможна продукція привернула закордонних партнерів, але, за словами підприємців, складності в оформленні сертифікатів та процедуру оподаткування гальмували або навіть зривали перші постачі. Крім того, українські бізнесмени скаржаться на високі процентні ставки на кредити в державних і комерційних банках та взагалі намагаються їх не оформляти. Однак, навіть покладаючись тільки на свої сили й можливості, їх компанії розвиваються і нарощують прибутки, подаючи приклад іншим зароджуються комерсантам.

    Дерев’яні механічні пазли Ugears

    Компанія Ugears вперше заявила про себе у 2015 році в ролі стартапу. Її дітище – дерев’яні конструктори з фанери, які можуть рухатися за допомогою шестерень, шарнірів, редукторів і навіть механічних моторчиків. Лазерне різьблення створює витончені мереживні елементи іграшок, які стануть не тільки інструментом для розвитку мислення дитини, але і прикрасою для будинку.

    Дерев’яні механічні пазли Ugears. Фото з відкритих джерел

    Перші великі постачання експорту Ugears змогла зробити після участі в Kickstartere: це не тільки допомогло зібрати потрібну суму грошей на виробництво 3-D пазлів, але і стало хорошою рекламною кампанією. Так з маленького стартапу Ugears виросла в підприємство майже на 200 робочих місць.

    “Наприкінці 2015 року у нас був перший пробний експорт до Польщі та Китаю. Зараз на експорт йде 92-93% всієї виробленої продукції в 42 країни, це приблизно 860 тисяч пакувань. Але ми прагнемо до ще більших обсягах продажів. Якщо подивитися на структуру світової торгівлі, частка українських товарів у світі становить близько 0,2%. Ідеально було б, якби саме таку кількість нашої продукції постачалося б на внутрішній ринок, а все інше йшло на експорт. Але Україна мало експортує товарів з високою доданою вартістю, це факт. Коли ми перший раз відправляли свій товар на термінал митниці, її співробітники прийшли подивитися, що ж таке експорт. Для них це наче було дивиною”, – згадує директор компанії Ugears Геннадій Шестак.

    Річний оборот, за словами співзасновника компанії, становить 7 млн ​​євро, а рентабельність бізнесу – 30%. А нещодавно на компанію звернув увагу всесвітньо відомий Disney, замовивши для своїх фірмових магазинів розробку п’яти моделей дерев’яних конструкторів. При цьому Ugears навіть пожертвувала частиною прибутку, щоб на пакуванні залишився фірмовий логотип українського бренду. “Для впізнаваності нашої продукції й країни це дуже важливо”, – підкреслив Геннадій Шестак.

    Холодильне обладнання “Айсберг”

    “Холодильне обладнання – це вже сімейний бізнес, династія. Мій батько свого часу був директором великого машинобудівного заводу холодильного обладнання, а зараз мені допомагає дочка”, – розповідає генеральний директор компанії Олег Антоненко.

    Холодильне обладнання Айсберг. Фото з відкритих джерел

    Одеське підприємство “Айсберг” виробляє холодильне обладнання вже майже 30 років. Спершу компанія займалася дистрибуцією і складанням з імпортних компонентів холодильних установок для охолодження води й технічних лазерів, а також складанням холодильних вітрин. Але 18 років тому “Айсберг” став виробляти товари на експорт сам, повернувшись до виробництва повного циклу і при цьому продовжуючи закуповувати сировину у закордонних партнерів.

    “Наш метал ні на що не придатний, у нього погана якість, і нам доводиться робити повернення. На заводі ми проектуємо майбутні моделі холодильних вітрин, займаємося конструкцією, розкроєм металевого листа, його вигинанням і фарбуванням, установкою холодильного обладнання. Щоб конкурувати у своєму сегменті, ми виробляємо максимально кастомізовані холодильні вітрини, тобто розробляємо авторські дизайнерські проекти під кожне замовлення індивідуально”, – розповідає Антоненко.

    Зараз на виробництві працюють 139 співробітників. Компанія продає свої вітрини у 20 країн світу, 10 з яких – країни Євросоюзу. Є також країни Перської затоки, Австралія й Ісландія.

    “На експорт йде 74,5% вироблених у нас вітрин. До речі, географія експорту дуже змінилася після 2014 року. На зорі нашої діяльності ми співпрацювали в основному з країнами СНД, через те, що там були низька конкуренція і відсутність мит. Але після того, як Україна підписала Угоду про зону вільної торгівлі, а Росія перекрила транзитні шляхи в Середню Азію і ввела мита, нам довелося переорієнтуватися на західні ринки. Але оскільки в Європі тепер для України діють нульові або знижені мита (як на імпорт, так і на експорт), це не проблема. Більш того, ми зараз працюємо над розширенням нашого виробництва і ведемо переговори з ЄБРР щодо будівництва нового заводу”, – ділиться планами гендиректор одеського підприємства.

    За словами керівництва, найбільша проблема для експорту – це все ті ж процентні ставки по кредитах.

    “24% в гривні й 10-11% у валюті. Коли ви працюєте на експорт, доводиться кредитувати своїх клієнтів, поповнювати рахунок оборотних коштів. Високі процентні ставки гальмують модернізацію і розширення виробництва”, – додає Олег Антоненко.

    Керамічні опалювальні панелі Hybrid

    У 2010 році винахідник Ілля Лапшев з Луганська запатентував першу у світі технологію обігріву приміщення керамічними плитами, яка об’єднала конвекційний і інфрачервоний способи опалення. Побутова новинка дозволяє заощадити до 30% і є найбезпечнішою серед усіх електроопалювальних приладів. З того часу починається діяльність компанії HYBRO Technologies, чий нинішній річний обіг коштів перевищує 7 млн ​​грн.

    Керамічні опалювальні панелі Hybrid. Фото з відкритих джерел

    “На експорт ми вийшли у 2012 році, коли отримали перше замовлення з Латвії. Ми отримали заявку і прийняли рішення пройти всю процедуру: замитнення, відкриття валютних рахунків, проходження сертифікації. У 2015 році ми почали експорт системи в 14 країн Європейського Союзу, включаючи Великобританію. Основні замовники нашої компанії – це будівельні компанії. Їм вигідно закуповувати систему опалення у нас і відразу її монтувати. Вартість системи опалення в розрахунку на площу 100 квадратних метрів і напівутепленими стінами становить 3150 євро. Таким чином, зараз нашими керамічними панелями опалюється в сумі 500 000 м² по всьому світу, а площа найбільшого об’єкта, який був нами реалізований, – 7200 м² “, – ділиться успіхами директор компанії HYBRO Technologies Владислав Сушко.

    За його словами, через складність оподаткування в Україні компанії довелося відкривати ще один офіс в Польщі. Але вся продукція виходить під українським брендом і зі значком “Made in Ukraine”.

    Спортивні гелікоптери “Скаут”

    Науково-технічний комплекс “Горизонт” в Київській області займається проектуванням “крилатих спортивних машин” вже 11 років. Але до створення свого знаменитого “Скаута”, який зараз продається по всьому світу, компанія приступила у 2015 році. Рентабельність підприємства становить, за словами керівництва, 30%. На самому виробництві працюють понад 30 осіб, а дизайном гелікоптера займалася епатажна “Студія Артемія Лебедєва”.

    Спортивні гелікоптери Скаут. Фото з відкритих джерел

    “Наші гелікоптери в основному купують для особистого користування, just for fun. Ми орієнтовані на ринок США, оскільки там авіаційний транспорт – один з найбільш розвинених у світі. Вертольоти продаємо як в зібраному вигляді, так і в так званих кіт-наборах, коли покупець сам збирає вертоліт з деталей, як меблі з “Ікеа”. Ціна від цього коливається від 165 тис. до 195 тис. доларів. Цього року ми продали всього 4 машини, а на наступний рік за заявками у нас заплановано продаж 12 одиниць. На підприємстві налагоджено виробництво повного циклу, тому створення гелікоптера – дуже довгий процес. Спочатку він народжується на кресленнях, потім створюється дослідний зразок, який проходить технічні випробування, а потім стартує рекламна кампанія. На виробництво одного вертольота вже за готовими кресленнями йде від 3 до 4 місяців “, – розповідає директор НТК “Горизонт” Павло Тисленко.

    За його словами, найнеприємніша процедура в українському експорті – це конвертація 50% від валютного виторгу в гривню. “Звичайно, частину грошей все одно довелося б переводити в гривню для того, щоб оплатити зарплату співробітникам. Але в нашому випадку це досить велика сума, яка через різницю в курсі валют частково втрачається. Якби всі 100% залишалися у валюті, закуповувати імпортні деталі було б вигідніше. Крім того, не потрібно забувати, що діє ще 18-відсотковий податок на дохід “, – пояснює Павло Тисленко.

    Розумний будинок від LINK LINE

    “LINK LINE – це розумні пристрої, додаток і хмарний сервіс”, – говорить рекламний гасло дніпропетровської компанії, заснованої у 2017 році.

    Обладнання системи “Розумний будинок” Link line. Фото з відкритих джерел

    Вона виробляє розетки, лампи, обігрівачі, вентиляцію і всілякі датчики, якими можна керувати віддалено зі смартфону і контролювати життя свого будинку дистанційно. За словами менеджерів компанії, LINK LINE не здійснив поки жодного постачання за кордон, але іноземні партнери залишили заявки майже на всі категорії товарів, і перший експорт очікують вже в наступному році.

    “Поки наша компанія налічує менше ніж 50 осіб, ми активно зайняті розробкою своїх перших продуктів. Йдеться про збірку компонентів і програмне забезпечення створених девайсів. В цілому наша компанія орієнтована більше на західний, ніж на вітчизняний ринок: в українців не той менталітет, щоб займатися облаштуванням розумного будинку. Проте ми поки що перебуваємо на стадії пошуку торгових партнерів і запуску підприємства”, – пояснюють менеджери LINK LINE.

    Вартість товарів з усього асортименту компанії – від 30 до 360 дол. Найдорожчий – розумний обігрівач – має вбудований навчається термостат з датчиками температури і вологості та може управлятися голосом, а також через Wi-Fi або Bluetooth.

    Працівник транспорту. Редактор Національного промислового порталу.