Відео: Участь України у “Місячній гонці”

5221
  • КБ “Південне” розповіло про свою участь у проектах освоєння Місяця в різні роки.
    З інтерв’ю Станіслава Миколайовича Конюхова, 2007 рік:
    – Про який з нереалізованих проектів Ви згадуєте зі смутком?
    – Мабуть, про Місячний. Він позбавив нас важкого носія, на який було витрачено величезні сили і кошти. Свого часу, коли для радянської Місячної програми ОКБ-586 пропонувало ракету Р-56, я був призначений головним конструктором по цій ракеті. Для участі в Місячній програмі було запропоновано три носії: у Янгеля була ракета Р-56, у Корольова – Н-1, у Челомея – УР-700. У підсумку була обрана Н-1. За проектом Корольова політ на Місяць планувався одним запуском, а за нашим проектом – двома, зі стикуванням модулів на орбіті. Мені довелося захищати наш проект, але тоді ще ніхто не вірив, що можна стикувати космічні апарати в невагомості, тому вибрали проект Н-1, який, на жаль, так і не довелося «довести до розуму». Нам же замість ракети Р-56 доручили створення ракетного блоку для посадки і зльоту з Місяця – блоку «Е», який був нами створений і випробуваний в космосі. Але на Місяць він не полетів – проект Н-1 був закритий після чотирьох аварійних пусків.
    Н-1, УР-700, Р-56
    У липні 1960 року КБ «Південне» (тоді ОКБ-586) представило технічні пропозиції по розробці важкої ракети Р-56 з корисним навантаженням до 40 т. Пропозицію ОКБ-586 було прийнято і в квітні 1962 року вона була підтверджена відповідною постановою уряду.
    В ескізному проекті ракети Р-56 (8К68) її стартова маса була доведена до 1400 т. Для бойового оснащення ракети був розроблений тільки передескізний проект, в якому розглядалися ярусні конструкції головної частини, укомплектовані кількома бойовими блоками.
    Ракета Р-56 призначалася для вирішення як оборонних, так і наукових завдань. Вона була запропонована і в якості багатоцільового космічного носія, який міг забезпечити пілотований обліт Місяця, посадку на її поверхню автоматичних станцій з масою близько 3 т, а в складі двох- або трьохблочного пакету вирішувати задачу висадки місячної експедиції. Головним конструктором ракети Р-56 (8К68) М.К. Янгель призначив 26-річного Станіслава Конюхова.
    Розробка Р-56 велася в колективі ОКБ з величезним ентузіазмом: готувалися і узгоджувалися директивні документи, формувалася кооперація суміжних підприємств, випускалися технічні завдання на розробку основних частин ракети і комплексу. Були опрацьовані варіанти транспортування цієї надгабаритного ракети (діаметром 6,5 м), основний з них передбачав доставку її водними маршрутами з Дніпропетровська до полігону Капустін Яр.
    Однак у червні 1964 року було прийнято урядову постанову, якою розробка РН важкого класу Р-56 припинялася. Цим же документом передбачалося створення потужної ракети Н-1 і космічного корабля ЛЗ для того, щоб спочатку здійснити обліт Місяця з подальшою посадкою корабля на Землю, а в подальшому – здійснити посадку на Місяць (з одним або двома космонавтами) і повернення екіпажу на Землю.
    Ракета Н-1 на стартовому майданчику
    Головним розробником космічної системи Н-1-ЛЗ було ОКБ-1 С.П. Корольова. ОКБ-586 доручалася (за попередньою домовленістю С.П. Корольова та М.К. Янгеля) розробка і виготовлення блоку Е – злітно-посадкового модуля майбутнього місячного космічного корабля.
    Місячний корабель
    Місячний корабель складався з трьох основних тандемно розташованих частин: кабіни місячного корабля, власне блоку Е і місячного посадкового пристрою.
    Блок Е становив основу місячного корабля. Його силовий відсік клепаної конструкції механічно пов’язував між собою паливні баки, служив для розміщення бортових систем, для кріплення зверху – кабіни космонавта, знизу – посадкового пристрою корабля. Він сприймав також зовнішні навантаження на всіх етапах експлуатації місячного корабля.

    Ракетний блок Е, розроблений КБ «Південне», призначався для виконання ключових завдань місячної місії:
    • гальмування корабля на завершальній стадії процесу посадки на Місяць (~10 с);
    • зависання і горизонтальне маневрування корабля над поверхнею Місяця для вибору космонавтом місця посадки;
    • виведення злітної частини місячного корабля на орбіту штучного супутника Місяця для стикування з місячним орбітальним кораблем.
    У разі нештатних ситуацій на ділянці зниження до Місяця і при знаходженні на її поверхні блок Е повинен був забезпечити функціонування корабля по аварійним програмами припинення посадки на Місяць і повернення корабля на місячну орбіту.
    Блок Е включав в себе двигунну установку 11Д410, баки окисника і пального, силовий відсік, донний екран, пневмогідросистему, елементи систем управління і терморегулювання, теплозахист і теплоізоляцію.
    Компонування блоку Е
    Компонування блоку Е було обрано за критеріями мінімальних маси і габаритів і максимально низького розташування центру мас. Тому бак важчого компонента палива – окисника розташовувався нижче бака пального і був виконаний у вигляді тора, всередині якого розміщувався блок двигунів. Бак пального розташовувався в центральній частині блоку Е над блоком двигунів і мав складну форму (увігнуте нижнє днище, конічна зовнішня обичайка і опукле верхнє днище).
    Блоки Е в складальному цеху Південного машинобудівного заводу
    Відповідальним за блок Е за дорученням В.Ф. Уткіна був головний інженер підприємства Б.І. Губанов.
    Блок Е був розроблений, пройшов все наземне експериментальне відпрацювання. Потім відбулися льотні випробування місячного корабля (включаючи і блок Е), що проходили через неготовність ракети Н-1 на носії «Союз» (11А511) в ході декількох пусків з космодрому Байконур на початку 1970-х років. Всі ці випробування (представлені світу, з міркувань секретності, як запуски чергових супутників серії «Космос»), пройшли успішно: блок Е підтвердив правильність закладених в ньому конструкторських і технологічних рішень і готовність до роботи в складі космічного комплексу Н1-ЛЗ.
    Штатний зразок блоку Е
    Великий внесок у створення блоку Е внесли фахівці КБ-4, які розробили і відпрацювали унікальну двигунну установку для нього – 11Д410 з основним і резервним двигунами.
    Двигунна установка 11Д410 блоку Е
    Але, на жаль, ракета-носій H-1 так і не була відпрацьована – все її чотири пуски були аварійними. Постановами уряду в травні 1974 року роботи з H-1 були призупинені, а в березні 1976 року – повністю припинені.
    Штатний зразок блоку Е
    Так чи інакше, але безцінний досвід створення космічного блоку Е був пізніше використаний КБ «Південне» в пристроях запуску в невагомості двигуна верхнього ступеня ракети-носія «Циклон-3» і при створенні компактних двигунних установок з багаторазовим запуском для бойових і космічних головних частин, що розділяються, при розробці теплоізоляції космічних об’єктів та ін.
    А досвід співпраці НВО «Енергія» і КБ «Південне» в роботах по місячному ракетно-космічному комплексу згодом в 70-і роки був використаний при створенні надважкого ракетно-космічного комплексу «Енергія-Буран», для якого в КБ «Південне» було розроблено ракетну модульну частину першого ступеня ракети-носія «Енергія».
    Блок Е у вестибюлі головного корпусу КБ «Південне»
    Минули десятиріччя і у XXI столітті провідні космічні держави для задоволення потреб людства в ресурсах знову повернулися до ідеї освоєння Місяця. Будучи найближчим до Землі небесним тілом, Місяць розглядається як складова частина майбутньої космічної інфраструктури Сонячної системи.
    Місячна база, ресурси якої забезпечать розвиток космічної діяльності людства в близькому і далекому космосі, – це один з найбільш глобальних, дорогих, науко- і трудомістких проектів, який треба буде реалізувати людству в доступному для огляду майбутньому. Провідні космічні держави, такі як США, Європа, Японія, Китай і Росія, вже розпочали роботи з проектування та створення складових частин місячної бази.
    Так само КБ «Південне» провело роботи з концептуального проектування місячної промислово-дослідної бази. У рамках концептуального проекту було сформовано її вигляд, попередньо визначено конфігурацію й інфраструктуру на різних етапах функціонування, строки реалізації проекту, а також основні технічні характеристики систем, що розроблюють, таких як космічна транспортна система для доставлення екіпажу і вантажів на поверхню Місяця та повернення на Землю, типові конструкції місячних модулів, засоби пересування по поверхні Місяця тощо.
    У 2018 році КБ «Південне» в якості інституційного члена з власною концепцією дослідно-промислової бази на Місяці приєдналося до Асоціації місячного поселення, яка нараховує біля 150 членів із понад 34 країн з усього світу. Зокрема, членами Асоціації є: Міжнародна астронавтична федерація, Міжнародна академія астронавтики, Міжнародний інститут космічного права, ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля», Корпорація Lockheed Martin, Асоціація космічної промисловості Австралії та інші.