Зроблено в Україні: Як в Одесі виготовляють сонячні панелі для домогосподарств (фото)

18382
  • Альтернативна енергетика все сильніше входить в наше життя. Сьогодні встановити на даху свого приватного будинку сонячну панель, а на присадибній ділянці вітрогенератор може практично кожен. Йде назустріч новим технологіям і держава. Ринок альтернативної енергії повноцінно відкрився для громадян в 2015-му, коли законодавці дозволили фізичним особам продавати надлишок електроенергії, генерованої за допомогою сонячних батарей, в загальну мережу. За кожен кіловат/годину «Одесаобленерго» заплатить вам 5 гривень 82 копійки. Комплектуючі для генерації екологічно чистої енергії від іноземних виробників стають все доступніше. Більш того, самі українці потроху освоюють високотехнологічне виробництво.

    «Думська» розшукала одеське підприємство, на якому вже півтора року збирають сонячні панелі, успішно конкуруючи з іноземними, в першу чергу китайськими, конкурентами. Передає Національний промисловий портал, з посиланням на «Думська».

    Компанія займає один з цехів заводу «Промзв’язок» на Космонавта Комарова. Колись тут робили телекомунікаційне обладнання, зараз же більшість приміщень здається в оренду. Ідейний натхненник виробництва і за сумісництвом директор підприємства Роман Тулюлюк – дипломований історик. Створена ним у 2009 році компанія «Інфо-Зв’язок» спочатку займалася виробництвом оптоволоконних комутаційних кабелів (пасивне) для інтернет-зв’язку. У 2013-му Роман вирішив поміняти напрям і перейшов на випуск сонячних панелей.

    За словами головного інженера компанії, випускника одеського Політеху Віктора Лазаренка, на дослідження ринку пішло три з половиною роки й півцентнера зіпсованих ФЕПів (фотоелектронних перетворювачів).

    Ми поступили як всі, хто починає свій бізнес: їздили на тематичні виставки, представляючись покупцями, відвідували закордонні виробництва, – згадує Віктор. – Пробну партію паяли вручну, а поки створили спеціальний паяльний верстат, розламали майже 50 кг перетворювачів.

    Виробництво панелей, переробних випромінювання зірки в прийнятні для нашої побутової техніки потоки електронів, на перший погляд, нескладна. З роботою справляються всього чотири людини постійного персоналу.

    Михайло Лівшиць – чоловік пенсійного віку, в минулому підприємець, керує верстатом, створеним з нуля Романом і Віктором. Михайло стежить, щоб механічна рука правильно ставила ФЕПи (сині пластинки товщиною менше міліметра) на конвеєрну лінію. Верстат, програму для якого писали одеські айтішники, припаює мідно-луджені шини для збору генерується електрики поверх перетворювачів. За три на одну платівку.

    Кожен пропаяв ФЕП уважно оглядається на предмет браку: вони настільки тендітні, що робочий переносить їх не руками, а за допомогою спеціальних вакуумних присосок, по шість штук відразу. Далі готові перетворювачі викладають на розжарене скло, покривають клеєм, потім діелектриком – пластикової або скляною пластиною. Одержаний «пиріг» протягом 10 хвилин запікають в спеціальній печі при температурі 200 градусів.

    Перші дві печі просто склалися через вакуум, – згадує головний інженер. – Він потрібен для того, щоб витягти з панелей повітря, який може привести до корозії. В цілому ми винищили на експериментальні моделі п’ять тонн металу. Зате тепер у нас є дві печі.

    Готову пластину перевіряють на спеціальному стенді, обладнаному галогенними лампами. Майбутня пастка сонячних променів повинна показувати нормативні значення потужності. Залежно від використовуваних ФЕПів стандартна панель розміром метр на метр шістдесят може видавати від 260 до 315 Вт. Оптимальним за співвідношенням ціна-потужність вважається 275 Вт.

    Зараз виробництво здатне видавати на-гора 25 стандартних панелей на добу.

    Ми знаходимося в стадії апгрейда обладнання. Після оновлення виробничої лінії й додаткової автоматизації процесів зможемо збирати до 100 виробів в день, – розповідає головний інженер.

    За словами Віктора, компанії вдалося домогтися роздрібної ціни нижчі, ніж у китайських виробників, однак боротися з великим оптом практично нереально. У планах – організувати власне виробництво фотоелектричних перетворювачів, щоб не залежати від іноземних постачальників і настрою української митниці.

    При вартості панелі 130 доларів установка максимально дозволених фізособі 30 кВт окупиться через чотири-п’ять років, при тому, що платити за світло ви перестанете повністю, – розповідає Віктор. – Щоб було вигідно, потрібно мінімум 10 кВт – це приблизно 70 квадратних метрів. Ви будете споживати п’ять кВт і ще стільки ж зможете продавати в мережі.

    Крім виготовлення панелей, «Інфо-Зв’язок» активно займається монтажем своєї продукції й постійно експериментує. Наприклад, зараз під Києвом закінчується складання трекингової системи площею 210 квадратних метрів. Поворотний механізм велетенської сонячної батареї здатний сам стежити за положенням сонця і супроводжувати його по небосхилу. За попередніми підрахунками, це збільшить кількість генерованої електроенергії майже на 30%.

    Ще одне ноу-хау одеситів – пластичні панелі. Експериментальні зразки були встановлені на перший одеський катамаран на сонячних батареях, про який «Думська» ще розповість. Він пропрацював все минуле літо в Затоці та непогано себе показав, роблячи навіть в похмуру погоду 4 км/год. Схожий дах майстри думають ставити й на приватні електромобілі. За підрахунками інженерів компанії, це дозволить додати до 20 км до запасу ходу залізного коня і збільшить ресурс його акумулятора.