Мотор Січ - Фото: Дмитро Смольєнко
- РЕКЛАМА -

При стабільному фінансуванні, один гелікоптер можна привести в робочий стан всього за півроку

Всього один крок відокремлює запорізьких авіабудівників від повного закінченого циклу виробництва вітчизняних вертольотів. Сьогодні АТ «Мотор Січ» освоює виробництво лопатей для бортів, які знаходяться на озброєнні української армії. Паралельно з цим, на підприємстві готуються до випробувань гелікоптера власного виробництва, а також відновлюють бойові гелікоптери для ООН і Міноборони.

Журналісти видання «Вся Власть» побувала в цеху остаточного складання вертольотів.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

Кілька десятків літаючих машин, як цивільного, так і військового призначення стоять на території цеху. У кожної – своя історія і своє майбутнє. Наприклад, вертоліт МTЮ – таких в СРСР було всього два: один був розрахований на Причорноморську зону і базувався в Феодосії, другий – обслуговував Прибалтійську зону і перебував (а можливо і до цього дня знаходиться) в Прибалтиці. Цей унікальний вертоліт був призначений для пошуку капсул з космонавтами на водній поверхні.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

З розпадом Радянського Союзу пошукові пристрої з гелікоптера демонтували, машина довгий час простоювала, але спочатку 2000-х була викуплена керівництвом «Мотор Січ» і перевезена в Запоріжжя. Запорізькі машинобудівники кажуть, що з часом вона буде реконструйована і відновлена. Правда, її призначення буде змінено, але найімовірніше, це буде військовий вертоліт.

Частина бортів, які сьогодні є в так званому, парку підприємства – не були затребувані і не використовувалися близько двох десятків років до того, як були куплені Богуслаєвим, ще частина – знаходяться в державній власності і числяться на балансі ЗСУ. У Запоріжжя їх привезли для відновлення. Ось тільки зараз немає фінансування і контракту з Міноборони.

– Вони чекають своєї черги. Ця техніка на перспективу, – кажуть машинобудівники.

При хорошому фінансуванні, один вертоліт можна привести в робочий стан всього за півроку.

Що стосується конкуренції, то сьогодні таким парком техніки і виробничими потужностями не може похизуватися жоден український завод.

Є Конотопський авіаремонтний завод «Авикон» – спеціалізується на Мі-8 і Мі-24. Є Вінницький авіазавод – його спеціалізація ремонт і ремоторизація Мі-2, зараз освоюють ремонт Мі-24.

Фото: Дмитро Смольєнко

ЦЕХ ОСТАТОЧНОЇ ЗБІРКИ

Отже, заходимо в цех. Велике, але досить компактне приміщення, яке з’явилося всього років 10 тому. Над реставрацією і відновленням бортів працює 230 осіб.

– Сюди вертоліт заходить з майданчика. Спочатку він потрапляє на ділянку розбірки – борт повністю розбирають по частинах, демонтуються агрегати і двигун. Потім він передається на ділянку фарбування. Там, з нього «знімають» старе лакофарбове покриття. Знімається до рідного металу, щоб провести діффектацію, роботи з оцінки, стан планера і тільки після цього можна буде почати роботи по його відновленню, – говорить заступник начальника цеху остаточного складання вертольотів Сергій Лисенко.

Фото: Дмитро Смольєнко

За його словами, крім самої збірки, фахівці проводять роботи по ремоторизації.

У самому центрі цеху розташований Мі-24, його для проведення дослідного ремонту запорожцям передала одна з військових частин.

Фото: Дмитро Смольєнко

Зараз йдуть роботи по відновленню та ремонту борту.

– Він поступив до нас в кінці серпня цього року. Спочатку це був цивільний МСБ. Військові попросили зробити його військовим, – розповідає Сергій Миколайович і додає. – Були проведені невеликі доопрацювання: лебідка, ферма балкових тримачів, подвійне десантування. Схожий вертоліт вже пішов до наших хлопців, в ВСУ.

Після того, як так гелікоптер буде обладнаний всім необхідним, його відправляють на випробування, які проходять на території льотно-випробувального комплексу.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

Колектив прийняв виклик

Справжнім викликом колективу став ремонт гелікоптера місії ООН.

Фото: Дмитро Смольєнко

Згідно з офіційною версією, борт невдало приземлився і отримав ушкодження. Це військовий вертоліт.

– 8 чоловік десанту, два пілоти. У нього є крила, на які підвішуються різні види озброєння керовані і некеровані. Цей вертоліт йде з подвоєною 35-мм гарматою. Цей вертоліт робити складно. Тут додаткова система озброєння, кондиціонування. Все це, є, але в меншій мірі, на Мі-8Т. Тут зовсім інша авіоніка, – каже Лисенко.

«Моторівці» зізнаються, з подібним фронтом робіт раніше не стикалися, а тому зараз їм доводиться вивчати додатково документацію, залучати фахівців. Наприклад, вже консультувалися з колегами з Білорусі – Оршанський авіаремонтний завод. Кажуть, у них набагато більше досвіду в ремонті саме такого типу вертольотів.

Вертоліт надійшов у вересні цього року. Зараз дослідно-конструкторське бюро проектує під нього стапель.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

– У нього була сильно вдарена носова частина, по геометрії вона пішла в сторону. Зараз проектується спеціальний стапель. Для того щоб повернути на місце і відновити працездатність і боєздатність вертольоту. Наскільки я знаю, подібним ремонтом ще не займався жоден завод в Україні. Ми будемо першими. Це виклик колективу, – каже заступник начальника цеху.

Що стосується термінів проведення ремонтних робіт, то до нового року буде виготовлений ексклюзивний стапель. Після чого ще декілька місяців доведеться працювати над відновленням борту. Імовірно він використовувався місією ООН для підтримки безпеки і правопорядку.

До слова, конотопський «Авіакон» відмовився ремонтувати вертоліт.

Фото: Дмитро Смольєнко

ЗАПОРІЗЬКА «НАДІЯ»

А це той самий вертоліт власного виробництва, над яким, за словами генерального конструктора, почесного президента АТ «Мотор Січ» В’ячеслава Богуслаєва, запорожці працювали більше 10 років.

Фото: Дмитро Смольєнко

– 10 років тому багато хто запитував: “Ну коли ж буде український вертоліт?”. Так ось сьогодні вже ви стоїте перед першим українським вертольотом! Ми дали йому назву “Надія”. Це наша надія на розвиток країни, високих технологій в нашій країні. І наша надія, що цей вертоліт буде мати багато модифікацій: і для патрулювання доріг, і для моніторингу трубопроводів і газопроводів, і для оборонних цілей, і для сільського господарства, і для пасажирів, – сказав Богуслаєв під час відкриття чемпіонату з вертолітного спорту.

Відзначимо, що «Надія» це борт, який не створювали «з нуля». Це модернізована версія Мі-2.

Фото: Дмитро Смольєнко

– Ось стоїть Мі-2 МСБ, у нього тільки проведена заміна двигуна, а це (показує на «Надію») більш глибока модернізація. Тут обрізана металева частина і встановлена ​​композитна кабіна. З салону прибраний видатковий бак. Він був у вигляді ступені, через це пасажири могли сидіти тільки спина до спини. В салоні «Надії» рівна підлога, сім крісел, баки збільшені і винесені назовні. Вертоліт, за рахунок збільшення довжини баків, не втратив дальність польоту. Ємність баку навіть трохи більше, ніж на рідному Мі-2. Він більш сучасний порівняно рідним Мі-2, – каже Лисенко.

Його колега, начальник цеху №67, де борти проходять випробування, Максим Саржевський додає, що «Надія» – це, по суті, нова машина.

– Це новий фюзеляж, який зазнав величезних змін. Застосована вперше композитна кабіна, замість сталевої, нова авіоніка. Крім того, усередині фюзеляжу нові зміни, паливні баки винесені на зовнішню підвіску. Збільшено обсяг бортовий кабіни, застосовані композитні капоти різних варіантів. На сьогодні 30% машини складається з композитних матеріалів, в планах підприємства вийти практично на 100% -ву композитну машину, – каже Саржевський.

Фото: Дмитро Смольєнко

Це по габаритам невеликий вертоліт і відповідно витрата палива у нього невелика.

Говорячи про зовнішній вигляд нового гелікоптера багато хто відзначає, що носова частина борту нагадує морду дельфіна. Самі ж машинобудівники кажуть, що машина дійсно має більш плавні лінії і виглядає вишукано.

Одна з переваг композиту – легкість. Другий істотний плюс – композит не боїться корозії і не схильний до втоми через напруження. У той час як метал має фізичний знос. Мінус – боїться ультрафіолету. Втім, машину можна «зачохлити».

– Багато хто вже зацікавилися новим гелікоптером. Адже не завжди є необхідність перевозити великі вантажі або велику кількість людей. Використовувати вертоліт класу Мі-8, наприклад, дорого. «Надія» буде користуватися попитом, – прогнозує Сергій Лисенко.

Випробувальний майданчик і ніякої залежності

Фото: Дмитро Смольєнко

Після того, як гвинтокрилу машину модернізували або ж відновили, її відправляють на майданчик випробування.

Тут перевіряється конусність лопатей, робота приладів обладнання, двигунів. Визначається перелік наземних робіт. Потім, тут же виконується перший політ – пробний. Після чого борт перелітає на льотно-випробувальний комплекс.

Фото: Дмитро Смольєнко
Фото: Дмитро Смольєнко

Випробування проводить підрозділ №63. Є два екіпажі льотчиків-випробувачів, техніки, борттехніки, авіаційні інженери, які проводять відпрацювання систем. Вони ж і передають, по закінченню проведення всіх робіт, вертоліт замовнику. Відзначимо, що на четвертому поверсі цеху остаточного складання знаходиться диспетчерська.

– Зараз закінчується проходження сертифікації. Ми будемо майже незалежні від аеропорту Запоріжжя в плані підйому, дозволу польотів нашої техніки, – кажуть на «Моторі».

Фото: Дмитро Смольєнко

Покращення зовнішнього вигляду гелікоптера

За бажанням замовника вертоліт можуть розфарбувати абсолютно в будь-який колір, написати будь-який напис. Кажуть, що якщо потрібно, то готові навіть намалювати квіточки з дракончиками.

– Робили фарбування у ліврею МНС Казахстану. У них біла і помаранчева смуга, а також напис. Драконів поки малювати не довелося, але ось їх зірку повторили. Складно робити щось вперше і працювати з новим матеріалом, – говорить Сергій Лисенко.

 

Фото: Дмитро Смольєнко

Випробувати, щоб виправити помилки

У цьому цеху впроваджуються розробки дослідно-конструкторського бюро (ДКБ) і проводяться дослідні роботи. За словами начальника цеху Максима Саржевського, тут проводиться відпрацювання технологій, які потім будуть застосовуватися в серійному виробництві.

– Всі нововведення, включаючи військові програми, зміна типу конструкції гелікоптера, розробка нових типів концепції нових вертольотів. Все це ми робимо. За фактом, ми працює з нуля: беремо базову матчастину і на неї нанизуємо все нові розробки ДКБ. Наприклад, після того як ми випробуємо «Надію», ми будемо розуміти, що потрібно врахувати в подальшому, при серійному виробництві, – каже Саржевський.

За його словами, «Надія» повністю зібрана і готова до випробувань. Більш того, цей борт вже здав наземні «іспити».

Фото: Дмитро Смольєнко

Проривна технологія або останній крок в вертольотобудуванні по-запорозькому

– Зараз завод повним ходом освоює виробництво композитних лопатей. Зараз встановлюється обладнання і будуть виготовлятися лопаті на Мі-8, Мі-24, Мі-2 МСБ, МСБ-2. Це проривна технологія, велика перспектива, особливо з огляду на те, що виробництва лопатей в Україні немає, – каже Саржевський і додає, що як тільки буде випущена перша лопать, її випробують і сертифікують. – Коли буде освоєно виробництво лопатей, то можна буде сказати, що «Мотор» освоїв повний закінчений цикл створення вертольотів. Справа залишилася за малим.

До слова, планується, що гвинтокрила машина «Отаман», яка зараз знаходиться на стадії проектної розробки, буде повністю композитної.

Фото: Дмитро Смольєнко

Автор проекту: Ольга Звонарьова 
Фото: Дмитро Смольєнко 
Збірка: Ярослав Бондаренко

Підписуйтесь на канал Національний Промисловий Портал в Telegram, також читайте нас у Facebook та Twitter, щоб першими дізнаватися про Українську промисловість.
ПОДІЛИТИСЯ

Редактор Національного промислового порталу