Розвиток інновацій чи створення реплікацій?

2210

“Існують напрямки розвитку, які повинні бути пріоритетними для України. Для їх визначення необхідно відштовхуватися від певних істотних характеристик – пріоритетні галузі повинні мати потужний інноваційний потенціал та бути експорторієнтованими. В їх основу повинна бути закладена існуюча база знань та практичного досвіду, що є ключовими конкурентними перевагами інтелектуального капіталу України.”

Про розвиток інновацій та створення реплікацій ми поспілкувалися з Дмитром Шестаковим, партнером “Платформи Розвитку Інновацій”, експертом у сфері реалізації інноваційних проектів.

Отже, про які галузі ми говоримо?

Це агро індустрія, IT, інжиніринг та оборонна промисловість.

  • Однак треба розуміти, що у даному випадку агро індустрія розглядається не лише в якості продавця сільськогосподарської сировини, а з точки зору галузі, яка займається виробництвом продуктів глибокої переробки. IT – не лише з точки зору аутсортингу, а переважно з продажу високоінтелектуальних софтверних рішень, розроблених в Україні.

    В інжинірингу існуючий потенціал на сьогодні взагалі не реалізований, а точніше сказати – законсервований. І треба розуміти, що в R&D загалом потенціал чи не найбільший.

    Оборонна промисловість має можливість в рази збільшувати обсяги виробництва. І не тільки у кількості вироблених металевих одиниць, а у грошовому еквіваленті високотехнологічної продукції.

    Історичне питання – що робити задля реалізації цього потенціалу?

    Очевидно, що усі напрямки потребують підтримки, й насамперед ідеологічної. Повинна бути стратегічна ідея – «скористуймося своїм потенціалом!».

    Освіта. У нас дуже сильна школа технічної й математичної освіти, в той же час суттєво застарілі освітні методології в окремих їх частинах. Так як у нас є наявні сильні позиції у людському та інтелектуальному капіталі, нам слід зосередитися на розвитку та оновленні освітніх програм на всіх навчальних рівнях.

    Правове поле. Наприклад необхідно відмінити мораторій на землю, сприяти створенню правничих засад розвитку інфраструктури фінансування. Це стосується не тільки інтенсифікації агро індустрії, а зачіпає усі напрямки. Що потрібно робити негайно так це адаптувати діюче законодавство під світові глобальні реалії ведення бізнесу, врегульовувати підзаконні акти, які здебільшого суперечать один одному. У тому числі, зміни повинні торкнутися можливості здійснювати спін-офи (spin-off) і отримувати інженерами роялті від участі у розробках, профінансованих державними інститутами, що також сприятиме комерціалізації таких розробок.

    Оборонна промисловість. Що не найбільш гострою є необхідність створення інноваційних розробок й їх комерціалізації. Інакше, галузь продовжуватиме втрачати свої позиції у світовому виробництві й вимре у перспективі 12-15 років. В оборонці у державних підприємств повинна з’явитись можливість створювати спільні підприємства, без чого комерціалізація й масштабування новітніх розробок є неможливою. Чи не усі іноземні партнери не переходять до реалізації спільних з держапідприємствами проектів через законодавчу неможливість такої співпраці. Натомість фактична більшість таких намірів глохнуть після підписання меморандумів про співпрацю. Скажу більше того – 99% проектів так і вмирають, тому що ті законодавчі обмеження що існують в Україні є архаїчними.

    IT. Першочергове завдання – підтримувати податкові стимули для учасників ринку що вже існують та доповнювати їх за зразком Китаю, Індії, Сполучених Штатів, Ізраїлю. Знову ж таки, податкові стимули без відповідної правової бази працювати не будуть, це інтеграційні речі, що ефективно діють у взаємодії.

    Важливо відрізняти реплікацію від інновації

    Україна має хороші репліканти, тобто, розробки, які не поступаються аналогічним рішенням за технічними характеристиками та є більш ефективнішими за собівартістю виробництва (cost efficient). У динаміці, це означає налагодження механізму по мінімізації витрат або заощадженню коштів при створенні продукту найкращим чином. Тобто, виробляючи продукт втричі дешевший міжнародних аналогів ви отримуєте очевидну вигоду.

    Інше питання – яким чином досягнути cost efficiency? Перший підхід – за рахунок дешевої робочої сили, нижчих податків, дешевших витратних матеріалів. Як це було, наприклад, у Китаї. Другий шлях – за рахунок технологічних рішень, які дозволяють здешевити цей продукт. У нас трапляються обидва. Втім, в Європі нас називають європейським Китаєм, адже наша висококваліфікована робоча сила – найдешевша у світі. Наприклад, фізик-ядерник із науковим ступенем, працюючи в Національній Академії Наук України заробляє 200-300 доларів на місяць. Але є інші випадки, коли здешевлення продукту відбувається за рахунок інноваційних рішень у технології виробництва.

    Економічні фактори реплікації

    Варто розуміти, що реплікувати складні продукти нелегко. Китайці та індуси інвестують
    мільярди доларів у репліканти але у них вони не виходять. А ми можемо, у нас виходить. Ми маємо практичну базу знань. У нас є популярними прикладні розробки ще з часів СРСР.

    Якщо є можливість формувати експортні потоки з продажу реплікацій – цим потрібно займатись. Це вигідно та відкриває нові перспективи у майбутньому. Але не варто чекати допомоги від держави. Популісти часто кажуть про відсутність фінансування, що, чесно кажучи, виглядає як виправдання. Хоча б для тих же практиків, які вимагають не бюджети, а конкретні дії – створення нормальних умов для праці, бази для розвитку і верховенства права. Приватний бізнес здатний та зацікавлений у самостійному врегулюванні інвестиційного та підприємницького клімату, сприятливого до залучення цільових коштів в Україні чи за її кордоном.

    В чому відмінність між реплікацією та якісною модифікацією? Візьмемо ті ж самі безпілотники. Переважна їх більшість – це реплікація. Китайці колись займались тим, що розбирали “птаха” і копіювали його. Ми пішли іншим шляхом, ми створили з нуля окремий напрям по розробці тактичних безпілотних літальних апаратів. Частина цього напрямку безперспективна, адже не отримує органічного фінансування. Чому? Спробую пояснити на такому прикладі – внутрішній ринок безпілотників не розвивається, тому що аграрії не готові використовувати сучасні продукти. І не тому що розробка погана, а лишень тому, що мізки не готові. Я веду до того, що вітчизняні безпілотники – це реплікація. Однак купувати їх у нас набагато дешевше, ніж у ізраїльських виробників. Таким шляхом, подекуди, йшов СРСР. Так робили і в США на певному відрізку часу. І це нормальна практика та один з найкращих способів швидко реалізувати актуальне технічне рішення.

    Усвідомлення потреби у реплікаціях чи інноваціях відпрацьовується через маркетинг, через інтенсифікацію когнітивного процесу, усвідомлення можливих переваг, навчання. Інше питання, хто повинен цим займатися, адже сама по собі розробка інноваційних продуктів недешеве задоволення. Очевидно, що найближча реальна альтернатива у комплексному вирішені цього питання – це кластерна модель розвитку регіонів та індустрій.

    Втім, культура партнерства в Україні лише починає формуватися і те що ми бачимо зараз – це нормальний еволюційний процес. Радянська модель працювала по вертикальним директивам центрального комітету, спускаючи завдання “зверху”, що ніяк не культивувало розвиток підприємницького світогляду. Західні моделі працюють інакше.

    Так, інновації чи реплікації? Інновації! Хоча б тому, що готовий унікальний продукт має вищу додану вартість, він забезпечує конкурентні переваги та є запорукою стабільності зростання. Та варто пам’ятати про те, що інноваційна модель економічного розвитку є зрозумілим та достатньо прогнозованим інструментом розвитку та конкуренції, а не чорною коробкою загадкових методів з невизначеними результатами.


    Підписуйтесь на канал Національний Промисловий Портал в Telegram, також читайте нас у Facebook та Twitter, щоб першими дізнаватися про Українську промисловість.

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here

    Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.