Надмалі підводні човни як варіант відродження підводних сил ВМСУ

Точки зору автора публікації може відрізнятися від позиції редакції.

13629
  • Огляд матеріалів VI Міжнародної науково-практичної конференції, яка відбулася у Києві 10-11 жовтня в рамках XV Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя та безпека 2018».

    Тези доповіді «Можливості використання досвіду будівництва та застосування надмалих підводних човнів і безекіпажних підводних апаратів-роботів у відродженні підводних сил ВМС ЗС України».

    У теперішніх умовах, коли у результаті віроломно розв’язаної Російською Федерацією війни проти України, унаслідок якої було втрачене бойове ядро корабельного складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, зокрема, підводний човен «Запоріжжя», саме такою, асиметричною, відчутною для ворога, відповіддю, поряд з мінною зброєю, і є підводні човни (далі – ПЧ), оскільки вони, використовуючи природні умови й гідрофізичні властивості Чорного моря, будуть залишатися єдиним, реально існуючим стримуючим чинником для будь-якого агресора на театрі.

    Противник – РФ – суттєво наростив підводні сили на Чорному морі, протягом 2015–2017 рр. включивши до бойового складу ЧФ 6-ть новітніх дизель-електричних ПЧ (ДЕПЧ) проекту 636.3 «Варшавянка», здатних, крім торпедних, завдавати удари крилатою ракетою «Калибр» з дальністю дії до 300 км у протикорабельному варіанті та до 1500 км проти берегових об’єктів.

    Дизель-електричний підводний човен проекту 636.3 «Варшавянка»
    Тоннажність: надводна 2350 т, підводна 3950 т; довжина: ~73 м; ширина: 9,9 м; осадка: 6,2 м; швидкість: надводна 17 вузлів, підводна 20 вузлів; екіпаж: 52. Озброєння: Озброєння: 6х533 мм носових ТА з автоматичним заряджанням, 18 торпед (6 в ТА) або 24 міни, 4×КР «Калибр» ПКР ЗМ-5, ПЗРК (8 ракет)

    За відсутності необхідного наряду протичовнових сил, ефективним засобом боротьби з ними можуть бути не великі і середні ПЧ, для яких занадто проблематичним бачиться можливість бойового розгортання з пунктів базування у мілководній, північно-західній частині Чорного моря, а саме малі та надмалі човни (МПЧ і НМПЧ) і безекіпажні підводні апарати-роботи (БПАР), досвід будівництва та застосування яких накопичений у низці країн.

    НМПЧ – це підводний високоавтоматизований комплекс з екіпажем із 2–3-х осіб водотоннажністю до 200 т, призначений для ведення розвідки, транспортування бойових плавців, боротьби з надводними кораблями та ПЧ противника, постановок мінних загороджень на фарватерах і у вузькостях.

    Використовуючи досвід застосування НМПЧ у роки Другої світової війни, у післявоєнний період до будівництва цього типу субмарин зверталися Великобританія, Італія, Іспанія, Німеччина, США, Швеція та інші країни з метою їх можливого використання у прибережних акваторіях та на мілководних театрах (Балтійське, Північне і Середземне моря тощо).

    Італійський проект малого ПЧ типу DG85
    Тоннажність: надводна 81 т, підводна 94 т; довжина: 21,06 м; ширина: ∅ корпусу 2,2 м, по «крилах» – 3,82 м; висота: 5,75 м; макс. швидкість: надводна 7,5 вузлів, підводна 6 вузлів; екіпаж: 6 + 1. Озброєння: 2х400 мм торпеди, 6 мін. Обладнання: пасивний та активний гідролокатор, сонар SWR, система попередження про РЛ-опромінювання, ТВ-перископ, система підводної комунікації, лазерний гіроскоп, ехолот, доплерівський вимірювач швидкості

    Наприкінці XX – на початку XXI ст.ст. у флотах провідних морських державах і в країнах з високорозвинутими технологіями (США, Італія, Німеччина, Іран, Швеція та КНДР(!)) спостерігалося зростання темпів проектування і будівництва НМПЧ різних типів, що зумовлено не тільки економічними чинниками, оскільки сучасні НМПЧ у 5–10 разів дешевше неатомних ПЧ звичайних розмірів, а й тим, що при вирішенні завдань зі знищення кораблів і суден противника як у морі, так і в пунктах базування, зокрема, з використанням бойових плавців ССпО, НМПЧ мають низку переваг з прихованості й виживання в обмежених для маневру прибережних мілководних районах та у вузькостях за невеликих відстаней між пунктами базування і передбачуваними районами бойових дій.

    Італійський проект малого ПЧ типу DG160
    Тоннажність: надводна 141 т, підводна 169 т; довжина: 32,24 м; ширина: ∅ корпусу 2,5 м, по «крилах» – 4,12 м; висота: 6,45 м; макс. швидкість: надводна 10 вузлів, підводна 8,5 вузлів; екіпаж: 7 + 8. Озброєння: 2х533 мм торпеди, додатково: 2х533 мм торпеди або 6 мін в бічних трубах; інше: 2 х двомісні апарати ля доставки бойових плавців SDV або до 6 надувних човнів. Обладнання: пасивний та активний гідролокатор, сонар SWR, система попередження про РЛ-опромінювання, ТВ-перископ, система підводної комунікації, лазерний гіроскоп, ехолот, доплерівський вимірювач швидкості, електромагнітний вимірювач

    Досягаються ці переваги коштом малих розмірів човнів, котрі ускладнюють їх виявлення штатними гідроакустичними комплексами (ГАК), а доставка до узбережжя розвідників і бійців спецпризначення на НМПЧ є найбільш прихованою у порівнянні з доставкою літальними апаратами чи швидкісними катерами.

    Цікавим у цьому контексті бачиться досвід розробки й будівництва надмалих підводних човнів типу «Ghadir» для ВМС Ірану.

    Підводний човен класу «Ghadir» ВМС Ірану. Фото: AHMAD JAFARI

    Поступаючись своїми бойовими можливостями великим ДЕПЧ, завдячуючи своїм малим розмірам, дані НМПЧ украй важко виявити, що успішно використовується для виконання ними визначених завдань. У 2013-му ВМС Ірану збільшили їх кількість до 20.

    Підводний човен класу «Ghadir» (Іран)
    Тоннажність: надводна 115 т, підводна 120 т; довжина: 29 м; ширина: ~3 м; осадка: ~2.5 м; швидкість: 11 вузлів; екіпаж: 18;. Озброєння: 2×533 мм торпеди, міни

    У сучасних умовах бойові НМПЧ можуть виконувати наступні завдання:

    • дії проти кораблів і суден у прибережних районах і пунктах базування;
    • доставка і висадка бійців спецпризначення; ведення розвідки та постановка мін;
    • охорона підводних споруд та об’єктів; порятунок екіпажів затонулих ПЧ.

    Разом із тим, на ВМС ЗС України покладено завдання забезпечення охорони підводного простору в межах територіального моря України, що у сучасних умовах здійснюється епізодично й тільки обмеженими маневреними силами ВМС.

    Саме для усунення цього недоліку мають слугувати, як свідчить зарубіжний досвід, безекіпажні підводні апарати – роботи – прив’язні (неавтономні) самохідні безекіпажні підводні апарати-роботи (БПАР) та автономні самохідні БПАР.

    Слід зазначити, що в Україні у Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова (м. Миколаїв). Подібні системи забезпечують використання сучасних технологій у діяльності ВМС та не потребують залучення людей у якості екіпажу, значно дешевші за традиційні засоби та мають значно менші обмеження щодо гідрометеорологічних умов.

    Виходячи з вищезазначеного, цілком доцільним бачиться мати у складі ВМС ЗС України спочатку кілька (2–4) надмалих ПЧ, а для надійного захисту підводного простору України, зокрема, районів базування сил, портів та місць якірної стоянки, – БПАР. Сьогодні такі човни та БПАР можна придбати за кордоном, а надалі – освоїти їх будівництво на вітчизняних підприємствах.

    Отже, ураховуючи значну імовірність вторгнення ЗС РФ з морського напрямку, відродження підводних сил ВМС ЗС України у найкоротший термін повинно забезпечити надійну охорону підводного простору України та ефективно протидіяти противнику у відбитті агресії з моря.

    Італійський проект малого ПЧ типу DG120 Тоннажність: надводна 115 т, підводна 130 т; довжина: 28,2 м; ширина: ∅ корпусу 2,3 м, по «крилах» – 3,92 м; висота: 6,4 м; макс. швидкість: надводна 9 вузлів, підводна 7,5 вузлів; екіпаж: 7 + 2. Озброєння: 6х400 мм торпеди, 6 мін, 1 надувний човен. Обладнання: пасивний та активний гідролокатор, сонар SWR, система попередження про РЛ-опромінювання, ТВ-перископ, система підводної комунікації, лазерний гіроскоп, ехолот, доплерівський вимірювач швидкості