Забутий попередник БТР-60

18431
  • У 1959 році на озброєння Радянської армії був прийнятий бронетранспортер БТР-60. Однак мало хто знає, що він став результатом масштабного конкурсу.

    Ще з 1954 року у Військовій академії бронетанкових військ велася опрацювання машини з колісною формулою 8х8 і незалежною підвіскою, а також герметичним корпусом, який дозволяє плавати.

    З кінця 1958 року постановою Ради Міністрів СРСР до роботи було підключене Спеціальне конструкторське бюро Кутаїського автозаводу. У цей момент проект отримав робочу назву – «Об’єкт 1015».

    Новий проект відрізнявся використанням зварного броньового корпусу з противопульним захистом. Для певного підвищення основних характеристик передбачалося значне число вигнутих деталей при одночасному скороченні загальної довжини зварних швів. З урахуванням основних загроз корпус з самого початку був оснащений плоским дахом. Днище отримало вигнуту форму, що підвищувало характеристики машини на плаву.

    З точки зору компонування «Об’єкт 1015» був схожий на інші дослідні БТР. Передня частина корпусу вміщала відділення управління, за ним знаходилося десантне відділення, поєднане з бойовим.
    Бензиновий двигун ЗІЛ-Е129 потужністю 180 к.с. і частина агрегатів трансмісії перебувала в кормі. Для руху по воді «Об’єкт 1015» отримав водометний рушій, побудований на агрегатах плаваючого танка ПТ-76.

    Відповідно до вимог армії, бронетранспортер повинен був нести штатне кулеметне озброєння. Проектом передбачалося використання кулеметної башточки з кулеметом гвинтівочного калібру, вміщеної на даху корпусу.

    Кулеметний вогонь міг доповнюватися стріляниною з особистої зброї, тому борти отримали велику кількість амбразур з рухомими кришками. При необхідності можна було стріляти та через відкриті люки.

    У передній частині машини знаходився екіпаж з двох чоловік. Прямо на кожухах трансмісії у бортів корпусу пропонувалося встановлювати лавки для десанту на 18 посадочних місць. Разом з десантниками знаходився стрілок, який керував кулеметною установкою.

    Для посадки та висадки з десантного відділення використовувся великий люк у даху, оснащений чотирма рухомими кришками. Кришки верхнього люка могли відкидатися в сторони та лягати на борти, в певній мірі підвищуючи рівень захисту корпусу.

    До кінця 1958 року Кутаїський автозавод побудував дослідну машину нового типу. Вона майже повністю відповідали наявному проекту, але поки не мала башточки зі зброєю. Техніка пройшла заводські випробування, в ході яких показала свої плюси й мінуси. Було встановлено, що оригінальне компонування корпусу в поєднанні з особливою архітектурою трансмісії дозволяє отримати бажані результати. У той же час, надійність окремих вузлів і агрегатів виявилась недостатньою. Також було виявлено незручність десантного відділення. Проект мав потребу в найсерйозніших доробках, які зачіпають конструкцію майже всіх систем і агрегатів.

    Складність необхідних доробок привела до того, що в процесі доведення вихідний проект перетворився на новий. З певного часу перспективний БТР позначався як «Об’єкт 1015Б». Нова літера вказувала на істотну зміну вихідної конструкції. Крім того, різниця проектів найпомітнішим чином виявлялася в екстер’єрі машин.

    За результатами перших випробувань, було вирішено зберегти основні особливості корпусу, але форму окремих деталей і компоновку довелося переглянути. Так, було встановлено новий двигун ЗІЛ-375 потужністю 180 к.с.

    Місткість машини залишилася колишньою, але умови для бійців тепер були не настільки стиснутими. У передній і задній частинах даху розташували дві пари люків з одинарними відкидними кришками.
    Ще два люка менших розмірів знаходилися в центрі бортових листів.

    Для поліпшення захисту десанту була запропонована нова конструкція люків у даху. Як і раніше, їх кришки могли укладатися на борту корпусу, утворюючи щось на кшталт багатошарової броні.

    Погонів башти був доопрацьований, але залишився в центрі даху. Згідно із задумом авторів проекту, нова конструкція погона дозволяла в майбутньому використовувати новий бойовий модуль з посиленим озброєнням. Проте, під час випробувань «Об’єкти 1015Б» несли конічні вежі з кулеметами ТКБ-521Т. Інші системи не випробовувалися.

    У 1960 році на випробування вийшли два дослідних «Об’єкта 1015Б». Однак на той час вибір був зроблений на користь БТР-60, розроблений Горьківський автозаводом і доля проекту була визначена наперед.
    На сьогодні жодного екземпляра не збереглося.

    Тактико-технічні характеристики

    Довжина – 6,8 м
    Ширина – 2,5 м
    Кліренс – 450 мм
    Загальна висота – 1,8 м
    Бойова маса – 9,8 т.
    Максимальна швидкість:
    – на шосе до 90 км/год
    – на воді – понад 10 км/год