Перший український «буллпап»: «Вепр» зразок №1

11505
  • На тлі анексії Криму та війни на Донбасі конструктори як державних, так і приватних «контор» «струсили пил» зі своїх довоєнних розробок і зараз намагаються доопрацювати їх під побажання військових з метою прийняття на озброєння.

    Це ж стосується і стрілецької зброї. Особливо такої модної зараз в Україні (на Заході мода пройшла років з 10 тому) компонувальною схеми «буллпап». Одна з таких модифікацій АК-74 у вигляді штурмової гвинтівки «Малюк» навіть прийнята на озброєння.

    Однак мало хто знає, що родоначальником всіх цих розробок був автомат, створений в Ніжині буквально в гаражі. Йдеться про дослідний автомат «Вепр» зразок № 1.
    У 1993 році фахівцями артилерійської бази озброєння Міністерства оборони в Ніжині (Чернігівська область) в ініціативному порядку були розпочаті роботи зі створення автомата «буллпап» на базі РПК під патрон 7,62х39. У 1994 році був створений автомат, який отримав назву «Вепр» зразок № 1.

    Його конструкторами були три людини – полковник Анатолій Анатольєв, його заступник, підполковник Володимир Шейко і начальник цеху стрілецької зброї майор Андрій Жарков.

    Причому зразок був створений в практично в кустарних умовах, без особливого устаткування, найтехнологічнішим був верстат – причому трофейний німецький, випущений у… 1913 році. Та й робили автомат з РПК 5 категорії зберігання: для розуміння 1-я – зброя щойно з заводу, 5-я – пряма дорога в переплавку. Та й деталі робили з підручних матеріалів – наприклад, тягу зробили з шомпола від пневматичної гвинтівки.

    В ударно-спусковий механізм внесли зміни – для плавності спуску прибрали виріз в шепталі одиночного вогню. Газова трубка тепер не мала накладки, зате на кришці ствольної коробки з’явилася накладка для щоки. Зробили і нові магазини, причому двох типів: на 5 і 10 патронів.

    Коли починали розробку, то військові відчули сильний тиск, в тому числі з боку СБУ – мовляв, не ваше це діло, яке право маєте на такі роботи?

    Однак новаторам пощастило – в Головному ракетно-артилерійському управлінні озброєння Міністерства оборони України виявилися розумні люди. Креслення потрапили на стіл міністру оборони, той схвалив. Далі було простіше: оформили замовлення від міністерства, тобто отримали законне обгрунтування свого “самоуправства”.

    У 1994 році також розробили зразки №2 та № 3 на базі РПК-74 5,45х39 мм та АКМ 7,62х39 мм. Пізніше переробили карабін СКС – №4. Вартість переробки однієї одиниці стандартної зброї в “буллпап” на той момент складала 300 грн.

    Перший “вихід у світ” відбувся на виставці “Зброя-95”, там “Вепр” хвалили все, в тому числі і тодішній міністр оборони Шмаров, який запропонував перейменувати “Вепр” в “Вовка” і “Росомаху”, так як нібито в Росії вже є свій “Вепр”. Обіцяв дати грошей, замовити дослідну партію, влаштувати військові випробування. Але потім міністра зняли і на цьому справа затихла.

    Тим часом конструктори на особистих контактах організували майже військові випробування своєї зброї. Ніжинську зброю випробували і відстрілювали представники різних родів військ і спеціальних служб: від снайперів антитерористичного центру “Альфа” при СБУ до “титанівців” і керівництва аеромобільних військ. Десантникам «буллпап» особливо сподобався, адже СВД через свої габарити скидається в окремому контейнері, а з «буллпап» парашутисти можуть вести вогонь прямо з повітря. Всі інші відзначили точність і кучність – рівну показниками СВД на дистанції до 400 метрів, малі габарити, зручність в бойовому і похідному положенні.

    Анатольев і компанія запатентували свій винахід, але в 2001 році ніжинських конструкторів викликало начальство і наказало передати всю документацію по проекту для доопрацювання Київському радіозаводу.

    У 2003 році керівництвом конструкторського бюро «Артилерійське озброєння» представило результат дворічної (!) роботи і вкладення 100 000 доларів (!), зброю майбутнього – “Вепр”. Рукоять перезарядження винесена на газовідвідний вузол, ствол, по завіреннях розробників, покритий особливим надміцним складом, але все інше практично ідентично ніжинському зразку 1994 року.

    НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

    Please enter your comment!
    Please enter your name here

    Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.